УкрРус

Точка отсчета: чем живет город, с которого началась война на Востоке

Читати українською
  • Славянск
    Facebook/Повернись живим

Жители Славянска уже забыли, что такое война и даже не пытаются понять, кто к кому пришел и с чего все началось.

Об этом пишет волонтер Дарья Бурая на странице проекта "Повернись живим" в Facebook.

"То, что здесь происходило весной и летом 2014 года, можно найти в многочисленных видео. Но сегодня в этом городе ничего не напоминает о войне. Разве иногда от кого прозвучит фраза: "А у нас во время оккупации". Им пришлось пережить три месяца, чтобы войну забрали из их города. Но, кажется, она практически ничего не изменила", - пишет Бурая.

Она отмечает, что люди, которые стояли на "баррикадах ополченцев", часто встречаются ей в магазинах или в транспорте.

"Для них сейчас нет раздражителей в виде боевиков, поэтому они не выражают свои мысли публично. Город, с которого началась война, живет обычной жизнью. Здесь много семей с маленькими детьми. Для них в центре города есть аттракционы. Взрослые бегают на работу и в супермаркеты, ссорятся на базарах, пьют пиво во дворах. Война? Какая война? Большинство здесь даже не знает, где война. Какие города под украинским контролем, а какие в оккупации", - пишет волонтер.

Она также отмечает, что жители Славянска не анализируют, "почему это произошло в их регионе, кто к кому пришел, с чего все началось, большинство даже не пытается".

Далее публикуем текст Дарьи Бурой без сокращений на языке оригинала.

"День, коли сталася війна. Все почалося з міста, про яке два роки тому я й не чула.

Зранку подивилась відео, як все було тоді і пішла гуляти тими вулицями, де будувались барикади "ополчєнія" 12 квітня 2014 року.

Не знаю, яким був Слов’янськ до 2014. Напевно, він мало чим відрізнявся від інших міст Донбасу. Те, що тут відбувалося весною і літом 2014, можна знайти у численних відео. Але сьогодні у цьому місті нічого не нагадує про війну. Хіба деколи від когось прозвучить фраза: "А у нас во время оккупации". Їм довелося пережити три місяці, щоб війну забрали з їхнього міста. Але, здається, вона практично нічого не змінила.

Сьогодні ті всі люди з відео про "барикади ополченців" мої сусіди. Ми перетинаємося у магазинах чи в транспорті. Для них зараз немає подразників у вигляді бойовиків, тому вони не висловлюють свої думки привселюдно. Місто, з якого почалась війна, живе звичайним життям. Тут багато сімей з маленькими дітьми. Для них в центрі міста є атракціони. Дорослі бігають на роботу і в супермаркети, сваряться на базарах, п’ють пиво у дворах.

Війна? Яка війна? Більшість тут навіть не знає, де зараз війна. Які міста під українським контролем, а які в окупації. В мене кілька разів питали, чи повернеться війна у Слов’янськ. Але аналізувати чому це сталося в їхньому регіоні, хто до кого прийшов, з чого усе почалося, більшість навіть не намагається. Живуть за течією.

Місцеві, з якими мені доводилося спілкуватися, дуже явно поділилися на дві групи. Одні, за старою звичкою, знають, що всі їм щось винні, чекають, що їм хтось влаштує життя. Їм потрібна стабільність і вони залізно переконані, що від них нічого не залежить. І є такі, які готові сперечатися з аморфними сусідками, закрити рота і щось робити самостійно, не бояться вирізнятися з загальної маси.

Чому так багато про людей? Бо люди – це і є місто. З посадженими клумбами, з культурою у тролейбусах, з повагою до військових з українськими шевронами, з відсутністю пляшок з пивом, поки гуляєш з дитиною…

Зараз в Слов’янську війною не пахне. Тут запах квітучих абрикосів перемішується з пилюкою і поглинає всіх у буденну рутину.

А два роки тому завтра почнеться АТО…

На Донбасі ж є міста, де не стихають залпи, вибухи, стрілянина. Хоча в них теж люди намагаються жити буденністю, не зважаючи на те, що в будинок чи на дитячий майданчик може прилетіти будь-якої миті. Вони звикли жити у війні. Але на околицях цих міст весь удар на себе приймають наші військові. І поки ми всі у своїх мирних містах, від яких війна точно далеко, милуємося цвітінням дерев, весняним сонечком і плануємо відпочинок на природі, вони там думають про те, що от-от "зеленка" стане непроглядною. І напевно, теж раділи б зелені дерев, якби вона не несла в собі небезпеку. Полегшити прихід весни на передовій можемо ми всі разом. Один Pulsar HD 38S коштує $2500. А про його можливості ви вже знаєте.

Проект "Повернись живим"

www.savelife.in.ua

Приват:

5457 0822 3299 9685 Дейнега Віталій

5168 7423 5191 2419 Стократюк Вікторія

Безготівка:

Отримувач: Благодійна Організація "Міжнародний благодійний фонд "Повернись живим" ЄДРПОУ 39696398 Р/р №26007300905964 ТВБВ №10026/0162 філія-Головне управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" МФО 322669

Призначення платежу: Благодійна допомога військовослужбовцям

SWIFT EUR:

BENEFICIARY: MIKULSKIJ DMITRIJ

ACCOUNT: 4149497836119455

BANK OF BENEFICIARY: PRIVATBANK SWIFT CODE: PBANUA2X

INTERMEDIARY BANK: Commerzbank AG Frankfurt am Main Germany

SWIFT CODE: COBADEFF

CORRESPONDENT ACCOUNT: 400886700401

IBAN: UA943052990004149497836119455

SWIFT USD:

BENEFICIARY: MIKULSKIJ DMITRIJ

ACCOUNT: 4149497836119059

BANK OF BENEFICIARY: PRIVATBANK SWIFT CODE: PBANUA2X

INTERMEDIARY BANK: JP MORGAN CHASE BANK

SWIFT CODE: CHASUS33

CORRESPONDENT ACCOUNT: 0011000080

IBAN: UA193052990004149497836119059

Contact / Coinstar / Moneygram / WesternUnion / etc:

Irina Turchak +38(067)480-51-07

PayPal:

Постійно блокують, змушені відмовитися. В залежності від суми, можемо скинути посилання на Ebay. Ви можете придбати необхідне обладнання з доставкою нашому волонтеру.

E-mail: office@savelife.in.ua

Тел.: (044)338-33-38, (068)500-88-00

Офіс: Київ, вул. Льва Толстого 8а

Пн- Пт 10:00-19:00, Сб 11:30-16:00

День, коли сталася війна. Все почалося з міста, про яке два роки тому я й не чула. Зранку подивилась відео, як все бул...

Опубліковано Повернись живим 12 квітня 2016 р.

СМОТРИТЕ ВИДЕо ПО ТЕМЕ:

Наши блоги