Fuck …UА, чи 20 тез "Східного партнерства" після Вільнюса

Помічниця держсекретаря США з європейських і євроазійських справ Вікторія Нуланд у телефонній розмові з послом США в Україні Джеффрі Пайєттом (цей запис просто "підірвав" Youtube) доволі оригінально висловила своє розчарування бездіяльністю Євросоюзу в розв’язанні політичної кризи в Україні – "Fuck the EU" (згідно з найм’якшою формою перекладу, "до біса Європейський Союз").

Європейський Союз спочатку розгубився, трішки "погальмував", а потім - обурився. Канцлер Німеччини Анґела Меркель назвала зауваження американської сторони неприйнятними, голова Європейської Ради - неприпустимими. Більш того, Герман ван Ромпей застеріг Вашингтон від спроб втручання у вирішення конфлікту в Україні. "Я думаю, що американці не повинні втручатися у справи України. Повинні дозволити нам виконувати нашу роботу. Якщо потрібний медіатор — то, безсумнівно, це завдання для Європейського Союзу", — сказав Герман ван Ромпей, наголошуючи, що чим більше посередників, тим важче владнати ситуацію і довести до закінчення кризи в Україні.

Проте дуже скоро стало зрозуміло, що доволі недипломатична по формі заява Вікторії Нуланд – точна характеристика дій ЄС стосовно України за змістом.

Мова йде про проект розвитку програми "Східне партнерство", який підтримали 12 країн-членів Євросоюзу. Документ – ініціатива Швеції, він називається "20 тез "Східного партнерства" після Вільнюса". Його обговорено на черговій раді міністрів закордонних справ 28 країн-членів ЄС у Брюсселі 10 лютого 2014 року.

Що ж пропонує Швеція для активізації політики ЄС щодо України? Вона пропонує: "посилити" привабливість європейської політики "Східного партнерства" за рахунок розвитку програм безвізових обмінів, у тому числі на студентському рівні, а також за рахунок активізації програм міжпарламентських зв'язків та громадянського суспільства, щоби сприяти інтеграції якомога більшого числа громадян цільових країн "Східного партнерства" в європейський культурний простір.

Про фінансову допомогу Україні теж говорилося, відповідний документ підготувала Польща. Разом з тим, за повідомленнями європейських ЗМІ, у ньому передбачені "додаткові заходи фінансової підтримки для держав "Східного партнерства" (крім України - Азербайджан, Вірменія, Білорусь, Грузія, Молдова). Очевидно, що очікувати чогось особливого Україні від розгляду цього документу не доводилося.

А санкції проти українських чиновників, відповідальних за розгін демонстрантів? До офіційної частини порядку денного заходу це питання не було внесено, хоча це – позиція Німеччини (озвучена як міністром закордонних справ Франком-Вальтером Штайнмайєром, так і партією Ангели Меркель ХДС). Хоча деякі європейські дипломати обіцяли: про санкції обов’язково поговорять. Щоправда, неофіційно. У прикінцевому документі не було й слова про санкції – лише про зусилля з налагодження діалогу між різними політичними силами в Україні.

Значить санкцій не буде? Не буде. І українські опозиціонери та лідери Майдану про це знають. Чому не говорять? Тому, що … невигідно.

Українці мають усвідомити: санкції Європейського Союзу відштовхнуть Україну до Росії. Білорусь, щодо якої санкції застосовано ще у 2003 році, - яскраве свідченення цьому. ЄС цього не потрібно. Санкції – малодієвий засіб у даних умовах. Крім цього, Євросоюз (у першу чергу – офіційний Берлін) не буде сприяти посиленню США в Європі. Про це свідчать факти: 2008 рік – Німеччина заблокувала отримання Україною Плану дій для набуття членства в НАТО. 2013 рік – підписання Україною Угоди про асоціацію з ЄС зірвано. Неправда, що до 21 листопада в Україні був хоч один політик, який на 100% ще був переконаний, що у Вільнюсі угоду буде підписано. Угода - крок до відновлення американського поясу безпеки в Європі (Україна, Польща, країни Балтії та Туреччина). Можливо, саме тому її підписання не відбулося. Союзник Німеччини в даному питанні – Росія. Коло замкнулося. Висновок: ЄС влаштовує нинішня ситуація в Україні. Чи принаймні до останнього часу влаштовувала. До останнього часу дипломатичними каналами передавалася думка Заходу (зокрема Німеччини) про те, що Майдан – виключно внутрішня справа України ("війна олігархів з використанням великої кількості народних мас") та "боротьба США і Росії".

А що означає ініціатива Швеції, яку підтримали 12 країн Європейського Союзу? Це своєрідний стьоб з України. Це те ж саме, що допомогти бідній і хворій жінці, яку змушує до повернення колишній чоловік, обіцянкою дати їй гроші, але колись згодом, потім. Правда, за однієї умови – вона має сама вирішити свої проблеми з колишнім. Для підтримки морального духу жертва отримує: капелюшок від відомого кутюр’є та жіночий журнальчик на тему, як запобігти насиллю в сім’ї. Смішно? Ні – сумно.

А можливо це завуальоване - Fuck …UА?