Чи варто вкладати в золото?

Пошук інструментів для ефективного залучення готівкових заощаджень населення та скорочення обсягу готівки в Україні - одне з пріоритетних напрямків діяльності НБУ. Експертне середовище, в тому числі АУБ, неодноразово звертали увагу чинної влади та всіх попередніх очільників владних інституцій на ту колосальну роль, яку відіграє програма скорочення готівкового обігу для подальшого успішного розвитку економіки та країни в цілому. Дійсно, за різними оцінками, на руках у населення знаходиться більше 50 млрд. дол. США, а обсяги готівкової гривні поза банками, згідно інформації НБУ, станом на 01.02.2012 р. складали 185 млрд грн.

Проте не всі кошти із вказаних можуть бути ефективно залучені: по-перше певна частина з них буде продовжувати, на жаль, обслуговувати тіньову економіку, по-друге, повністю витіснити готівкові розрахунки у найближчі роки не вдасться. Але доведення питомої ваги готівкової національної валюти поза банками в структурі грошової маси з нинішніх 28-30 відсотків до стандартів розвинутих економік (8-10 відсотків) має бути пріоритетним завданням Уряду і Національного банку України. Залучення хоча б 50 % готівкових заощаджень населення дозволить значною мірою переорієнтувати реальний сектор економіки на внутрішній інвестиційний ресурс, що в умовах системного послаблення зовнішніх ринків запозичень набуває особливої ваги.

Ключовим джерелом для реалізації такої програми є довіра населення до дій влади у довгостроковій перспективі та прогнозованість таких дій. Необхідною передумовою є також вироблення прийнятних інструментів та механізмів залучення таких коштів.

У 2010 році Голова Національного банку С. Арбузов заявив: "…наш головний партнер, на мій погляд, - населення. Українці мають величезний запас вільних коштів, які, на жаль, ні НБУ, ні банківська система раніше так і не змогли залучити в економіку".

В зв’язку з цим регулятором було оголошено про запуск нібито привабливих для населення інструментів: інвестиційних монет (срібні та золоті); інвестиційних сертифікатів НБУ, які прив’язані до ціни на золото. При цьому Голова Нацбанку С.Арбузов дав чітке визначення: "Ми не плануємо, що монети будуть прибутковим вкладенням, оскільки їх прибутковість буде формуватися, виходячи зі зростання або падіння вартості золота на світовому ринку. Хоча, якщо подивитися ціни на золото за останні 10 років, - вони не знижувалися, а тільки росли".

Так, за останні 10 років тройська унція золота зросла у ціні з 288 дол. США (у 2001 році) до 1848 дол. США (у 2011 році). В той же час доходність вкладень у золото є нестабільною і може принести інвестору суттєвий дохід лише на довгостроковому інтервалі (5-10 років), при цьому старт інвестицій має припадати на початок циклу зростання світової економіки (коли ціни на класичні інструменти, такі як золото, падають, а дохідність ризикованих інвестицій зростає), а фініш інвестування – на період найбільшої турбулентності світових ринків, коли попит на стабільні інструменти (золото, казначейські зобов’язання США) досягає свого максимуму. При цьому слід зауважити, що вкладення населення у золото мають спиратися або на розгалужену мережу фінансових посередників та консультантів ( як у США, ЄС, Японії) або на традиційну культуру (як у арабських країнах, деяких країнах Азії). На короткостроковому або середньостроковому періоді інвестування золото може принести інвестору дохід, значно нижче середньоринкового або навіть збиток. При цьому золото не є розрахунковим інструментом.

Отже, емітовані НБУ золоті монети не будуть прибутковим вкладеннямдля населення на коротких і середніх інтервалах.

Більше того, в національних умовах інвестування привабливість золота для населення буде додатково знижуватися наступними факторами: значний розрив між поточною ціною купівлі та продажу золота; неможливість отримання інтервальних виплат доходу; неможливість капіталізації доходу; ризик фіксації збитків при необхідності терміново продати золоті інструменти; оподаткування прибутку від інвестиційної діяльності та самостійне декларування таких доходів в органах ДПА; витрати на відповідальне зберігання золота; необхідність витрат на послуги фінансових консультантів тощо.

Згідно з результатами опитування агентства IFAKUkraine, кожен третій українець (36 % громадян) не довіряє національній валюті. Повернення довіри населення до гривні, до політики НБУ- ключове завдання для діючого керівництва Національного банку, без успішного вирішення якого неможливо реалізовувати будь-які плани по акумулюванню у банківській системі внутрішніх інвестиційних ресурсів, зростанню саме безготівкових суспільних накопичень.

Але вирішуючи вказане вище завдання через випуск золотих монет та «золотих» депозитних сертифікатів, НБУ зміцнює довіру населення до золота як інструменту інвестування, а не до гривні, як національної валюти.

Населення і раніше і зараз має змогу придбати у банках золоті зливки, розмістити у банках «золоті» депозити. Вказані інструменти вже давно апробовані на ринку банківських послуг, але не користуються значним попитом, адже населення поряд із надійністю збереження накопичень, значну увагу приділяє ліквідності та дохідності вказаних інструментів, можливості проведення за допомогою них поточних розрахунків.

Але і нові інструменти (золоті монети і золоті сертифікати) таких властивостей не мають. Отже, надсилаючи у суспільство меседж про випуск золотих інструментів, НБУ тим самим дає сигнал, що звичайна гривня не є надійним інструментом.

І справа тут ще в тому, що НБУ неспроможний фізично залучити за допомогою золотих інструментів потрібну кількість готівкових ресурсів населення. Чому? – Золота мало.

За інформацією НБУ, станом на 01.02.2012 року, в його резервах було 0,901 млн. тройських унцій золота, або біля 28 тон золота (4,9% від загального обсягу офіційних резервів), що є еквівалентом 1,5 млрд. дол. США за ринковою ціною.

За словами Голови НБУ С. Арбузова, частина наявного в НБУ немонетарного золота буде спрямована на виготовлення інвестиційних монет. В той же час, видобуток власного золота дозволить НБУ поповнити валютні резерви та випустити «золоті» сертифікати, індексовані на курс золота.

Як заявляв Голова НБУ С. Арбузов:"Справа в тому, що Нацбанк отримав на баланс золотовидобувне держпідприємство з приблизно 600 тоннами золота, яке підлягає видобутку. Сьогодні ми проводимо дослідження, хто міг би ефективно "дістати" це золото і наскільки швидко».

Отже, навіть без чіткої інформації про обсяги видобутку золота та без визначення відповідного оператора (компанії), без наукового розрахунку річних обсягів фактичного видобутку, НБУ повідомляє про реалізацію національної програми з видобутку золота і відповідне значне поповнення національних резервів. Лунає інформаціяпро перспективу освоєння національних запасів золота у 3000 тонна астрономічні суми.

Але за даними Державної служби геології та надр в Україні з1997-го по 2006 рокибуло видобуто лише800 кг золота. І не фахівцю відома різниця між потенційними розвіданими запасами корисних копалин та фактичними можливостями щодо їх річного видобутку. Різниця між цими показниками може складати сотні і тисячі разів.

Враховуючи приведені вище дані, НБУ може сотні років освоювати передане йому на баланс родовище золота обсягом у 600 тон.

На сьогодні маємо потенційні можливості (капіталоємність) золотих інструментів НБУ (золоті сертифікати та монети) на рівні: 1,5 млрд. дол. США – за рахунок золота у валютних резервах, витрачати які на такі цілі неприпустимо; 54 млн. грн. за рахунок видобутого за рік НБУ золота (для розрахунку використано максимально зафіксований історичний показник видобутку золота в Україні за роки незалежності у розмірі 135 кг).

Якщо ж регулятор здійснить спробу емісії “золотих” сертифікатів в масштабах, що значно перевищують їх реальне золоте забезпечення, то наслідки такої авантюри важко передбачити – від повного підриву довіри до влади, до перекладання на все населення України збитків, які неминуче нестиме емітент (НБУ) при погашенні сертифікатів.

В світовому масштабі наслідки відриву обсягу емісії похідних інструментів від реальної економічної бази проявилися в 2007-2009 роках у вигляді “бульбашок” на ринках, які спричинили глобальну економічну кризу.

Очевидно, важливим питанням є і механізм реінвестування коштів, залучених від населення за допомогою «золотих» інструментів НБУ. Адже, говорячи про необхідність акумулювання внутрішніх інвестиційних ресурсів, важливо пам’ятати, що тільки другий рівень банківської системи України – комерційні банки можуть надавати кредити реальному сектору економіки, а Національний банк таких можливостей позбавлений. Взагалі функція реінвестування суспільних накопичень у розвиток національної економіки не є притаманною для центрального банку будь-якої країни, в тому числі і для НБУ.

Крім того, потребує додаткового аналізу і можливість виплати інвесторам доходів, отриманих від купівлі «золотих» сертифікатів НБУ. У випадку прив’язки доходності «золотих» сертифікатів НБУ до ринкової ціни на золото, НБУ буде нести додаткові курсові ризики, адже якщо ціна на золото у 2012 році досягне 2200 доларів США за тройську унцію, Національний банк буде вимушений компенсувати інвесторам суму відповідного зростання ринкових цін. В такому випадку, вартість обслуговування боргу за депозитними «золотими» сертифікатами складе для НБУ більше 20% річних, що значно вище за існуючу доходність суверенних зобов’язань України на внутрішньому та зовнішньому ринках капіталу.

Підсумовуючи все вищевказане, треба зазначити, що золоті інструменти, запропоновані НБУ, по-перше, не є новими для українського ринку за своєю економічною суттю (золото) і не користуються попитом з боку населення. По-друге, вказані інструменти не зможуть акумулювати необхідний обсяг готівкових ресурсів, суттєвий для реального сектору економіки або поповнення резервів НБУ, та не дозволять помітно послабити девальваційний тиск на гривню. По-третє, запровадження «золотих» інструментів за своїми операційними та технологічними особливостями не відповідає усталеній суспільній практиці і лише підриває довіру до національної грошової одиниці, адже такі заяви НБУ сприймаються виключно як опосередковане визнання нестабільності та слабкості гривні.

Вказана політика НБУ у випадку її активної реалізації лише посилить відтік гривневих ресурсів з банківського сектору та збільшить тиск на готівковий курс гривні до вільноконвертованих валют. Заяви та декларації НБУ не були підкріплені відповідною аналітичною базою і не були сприйняті суспільством у якості системних та ефективних інструментів.

Олександр Сугоняко, заслужений економіст України, Президент Асоціації українських банків, Віце-президент Центрально-Євразійської банківської федерації