Криму потрібна розумна перехідна модель життя

Представники ОБСЄ й далі шукають можливості, які б допомогли Україні з Росією вирішити всі болючі питання шляхом мирного діалогу, коли можна відверто говорити про ті речі, що справді хвилюють людей у Криму. І коли під час останньої зустрічі президент Парламентської асамблеї ОБСЄ Ранко Крівокапич запропонував організувати двосторонню зустріч російської та української делегацій у рамках асамблеї, ми з колегами – представниками різних фракцій, що входять до української делегації, – цю пропозицію, безперечно, підтримали. Адже важко не погодитися зі словами пана Крівокапича, який зазначив, що саме парламентська дипломатія має привести до успішного діалогу.

Президент асамблеї наголосив, що ситуація складна як для України, так і для Росії. Це, так би мовити, відкрита рана для обох країн. Він також повідомив, що російська сторона погодилася на те, аби провести таку зустріч у Відні вже 11 квітня.

Коментуючи ці перемовини, мій колега Олег Зарубінський підкреслив, що у нас немає жодних міжособистісних проблем у взаєминах з російськими колегами. І цього результату ми, до речі, досягли завдяки співпраці в ОБСЄ, тому що це культура й основа цієї міжнародної організації.

Для мене культура й основа, на якій відбувається співпраця сім’ї ОБСЄ, є зрозумілою і дуже привабливою. Тому що перш за все, це платформа для діалогу і можливість висловлювати різні думки. Принаймні у цивілізованому світі це дуже потрібний інструмент. Для нас теж є певні виклики, тому що навчитися чути інші точки зору й інші уявлення про ситуацію у власному суспільстві для нас також є доброю практикою.

Адже якщо говорити про Крим, неможливо оцінити просто поверхнево те, що відбулося. Потрібно звертатися до історії, до того, що відбувалося упродовж останніх 23-х років. Відсутність у влади бажання дивитися в бік різних територій і різних регіонів, зважаючи не тільки на економічні події, а й на ситуацію з ідеологією, призвело до різного ставлення і різних думок у самому суспільстві.

Я переконана, що саме діалог урешті-решт дасть нам можливість почати говорити про болючі питання відверто, називаючи речі своїми іменами. Так ми зможемо знайти рішення в цьому конфлікті й не дати можливості розвиватися новим. Нам потрібно навчитися на певний період жити в умовах спірної території. І говорити з російською стороною, в першу чергу, варто про економіку, про побудову особливої моделі, яка допоможе півострову розвиватися та розв’язати ряд серйозних питань. Не вживати інструментів, які ведуть до репресій, а надати можливість бізнесу вибирати найбільш прийнятні, лояльніші умови для роботи. В світовій практиці є приклади, коли на спірних територіях вибудовується конкурента модель між двома країнами, і влада цих країн дає змогу людям вибирати, за якими правилами їм жити, як вести своє господарство та куди платити податки.

Наше головне завдання наразі захистити права людей, які живуть на території Криму, будь-якими силами й можливостями. Захистити бюджетників і пенсіонерів, які сподіваються на нашу підтримку та виконання зобов’язань, підприємців, які роками вибудовували там бізнес, молодь, що здобувала освіту у вишах, які знаходяться на півострові.

Я є заступником голови бюджетного комітету. І на останньому засіданні, де був присутній заступник міністра фінансів, йшлося про те, що держава нині не спроможна профінансувати встановлені соціальні гарантії не тільки в Криму, але й виникають питання по всій країні. При цьому ми залишаємо борги соціальних фондів на цьому півострові. І коли інша країна обіцяє забезпечити соціальні виплати в повному обсязі, це грає не нашу користь.

Ще одна ситуація, яка потребує вирішення, – забезпечення майнових прав. Причому як для громадян, так і для власників підприємств. А ситуація з майновими правами на півострові перебуває у колапсі. В рамках роботи комітету я провела кілька зустрічей з представниками бізнесу. Це системні компанії, які мають дистрибуцію по всій країні, зокрема і в Криму. Нині вони негласно прийняли рішення про так званий мораторій очікування, поки дві країни домовляться, щоб було зрозуміло, чи можуть бути продані ті чи інші підприємства та за допомогою якого легітимного інструменту ці продажі майнових прав можуть відбутися.

На півострові також є студенти, сім’ї яких живуть на центральній частині України. І ці молоді люди потребують підтримки. Тому що вони хочуть виїхати з півострова, але посеред навчального року це потребує розв’язання певних організаційних проблем. На жаль, вузи пропонують їм залучитися до навчального процесу лише у якості вільних слухачів. Що робити у цьому випадку?

Не зрозуміло, як бути тим же школярам, які цього року закінчують школу. І батьки яких просто не розуміють, які атестати отримають їхні діти.

Нині люди, які залишилися наодинці з подібними проблемами, просто розгублені. Вони мають різні точки зору на ситуацію, що відбувається, і намагаються її вирішувати на свій розсуд.

Наприклад, є ситуація, коли представники малого бізнесу, користуючись касовими апаратами, на чеках викреслюють "Україна", замінюючи на "Росія".

Тобто ми бачимо сьогодні дуже різні думки і без реального діалогу, який, сподіваюся, дасть відповіді на більшість питань, вирішити існуючі проблеми буде дуже складно. Тому ця зустріч між делегаціями України і Росії має відбутися саме на майданчику, запропонованому ОБСЄ.