Три роки у СОТ – які здобутки?

Про що говоритимемо?

Видео дня

Україна вже понад 3 роки у Світовій організації торгівлі (СОТ) - World Trade Organization, WTO. Час підбивати підсумки.

Нагадаємо, що оцінка результатів нашого членства в СОТ суттєво утруднена:

(1) Світовою фінансовою кризою в наслідок котрої на десятки відсотків, на десятки млрд. дол. США впали обсяги експорту-імпорту наших товарів та послуг;

(2) Перехідним характером економіки України – ми тільки вчимося, украй повільно вчимося господарювати у ринкових умовах;

(3) Викривленням конкуренції на конче важливих для України світових ринках, котре сформувалося ще за десятки років до виникнення ГАТТ-СОТ. Цей фактор є останнім у списку, але для України найважливішим – куди ж ми йдемо?

Детальніше про (3): Йдеться про існуючі вже десятки років в деяких потужних державах спеціальні режими регулювання, котрі включають державне (пряме та непряме) субсидування цілих національних виробничих комплексів. Використання цих спеціальних режимів регулювання (державного прямого та непрямого субсидування)вже протягом десятків років штучно занижує ціни, що, зрештою, не може не спотворювати конкуренцію на ринках. Йдеться не тільки про зовнішні, а й про внутрішні ринки. Заниження цін ми трактуємо у широкому розумінні слова: На продукцію виробничих комплексів, на основні засоби, на (украй важливо) на робочу силу.

Що ж таке СОТ?

Нагадаю: СОТ - провідна міжнародна економічна організація. Її членами є 156 країн, котрі забезпечують понад 96% обсягів світової торгівлі. СОТ встановлює правила міжнародної системи торгівлі та вирішення спірних питань між країнами-членами, що підписані під близько 30-ма угодами організації. По суті СОТ – генеральний регулятор світової торгівлі.

Вражають своїм високим гуманітарним змістом цілі діяльності СОТ (преамбула Марракеської Угоди про утворення СОТ):

1. підвищення життєвого рівня;

2. забезпечення повної зайнятості;

3. постійне зростання доходів і ефективного попиту;

4. розширення виробництва товарів і послуг та торгівлі ними;

5. оптимальне використання світових ресурсів згідно з цілями сталого розвитку;

6. захист і збереження навколишнього середовища;

7. забезпечення для країн, що розвиваються і найменш розвинених країн такої участі в міжнародній торгівлі, яка б відповідала потребам їх економічного розвитку.

КПРС із своїми гаслами просто відпочиває… Невже СОТ насправді йде до проголошених цілей?

Однак! Сьогодні лишень великий оптиміст, або фахівець глибоко обізнаний у динаміці розвитку експорту-імпорту окремих товарних груп може знайти втілення цих високих цілей СОТ у нашому національному виробництві.

Загальна динаміка експорту-імпорту товарів та послуг

Саме вона не дає підстав для бурхливих радостей прихильників вступу в СОТ (автор в цій команді).

Зробимо загальну оцінку спираючись на дані Світового банку розміщені в Global Economic Monitor (GEM) не тільки тому що весь Світ, що більш-менш солідні потенційні інвестори дивляться на Україну через окуляри Світового банку (та Міжнародного валютного фонду).

Для кращого усвідомлення тенденцій нашого руху важливо й те, що в GEM по Україні наведена статистика починаючи аж із 1989 року: Чим довше період спостережень – тим якісніше уява про тенденції розвитку експорту-імпорту українських товарів та послуг. Запрошую до Графіку 1.

Графік 1. Україна. Розвиток експорту-імпорту товарів і послуг у 1989-2013рр. (за даними (GEM).

За даними ­GEM протягом 1989-2001рр. експорт-імпорт товарів та послуг із України майже не розвивався. Як це не дивно, він коливався на рівні 20 млрд. дол. США протягом 13 років. Чи це тільки офіційний рівень?... Чи лукаві числа? Чи це результат хаотичного само демонтажу СРСР?

Із графіка 1 видно, що у 2002р. (зверніть увагу – за6 років до вступу в СОТ) наші бізнесмени – суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності «прокинулися». Й стартувало стрімке зростання як експорту, так і імпорту. Не виключаю, що наш бізнес став на ноги як ринковий (хоча й недолугий) бізнес.

В результаті у 2008р. експорт-імпорт товарів та послуг майже у 4 рази (у чотири рази!) перевищували середній рівень 1989-2001рр. Правда, фахівці добре обізнані у цій справі стверджують, що протягом2002-2008рр. одночасно відбулася потужна легалізація експортно-імпортних операцій котра сприяла швидкому зростанню нашої зовнішньоекономічної активності. Українці або відчули смак легальної торгівлі із закордонними партнерами або/та силовики залякали (невже ми маємо Жеглових?). Що б там не було, не можна не радіти, що за 6 років експорт приріс на 54 (п’ятдесят чотири!) млрд.. дол.. США. …І слава Богу!

Швидко виріс і імпорт – виник великий в 11 млрд. дол. США, дефіцит, торгового балансу. Але його природа інша – не обумовлена нашим рухом в СОТ. Розглянемо окремо, пізніше.

Важливо, що зростання експорту товарів та послуг відбулося ще до вступу в СОТ – неможна стверджувати, що формальний вступ у СОТ у середині 2008р. згенерував швидке зростання зовнішньоторговельних показників за кілька років раніше.

Однак! Навряд чи можна стверджувати і протилежне оцінюючи динаміку розвитку зовнішньо торговової активності – для таких висловлень потрібні детальні дослідження по окремих товарних групах, по видах економічної діяльності. Чи є такі дослідження? Автору вони невідомі.

До графіку 1: По оцінці GEM, шалене падіння обсягів експорту-імпорту у 2009р. Україна відшкодує тільки у 2013р. Не так вже й погано… Але!Але!! Але!!!

Ризиковане: низька якість зростання експорту-імпорту

Або ще один критично важливий коментар графіку 1.

Але! На думку автора,й бізнес, й об’єднання підприємців, й влада повинні перемістити центр своєї уваги на скорочення негативного сальдо торгового балансу. Адже після 2005р. дефіцитність зовнішньої торгівлі українськими товарами та послугами постійно зростає – дірка у торговому балансі росте. Й за оцінками авторів GEM, рік-2013 ми завершимо із мінусом більшим за 13 млрд. дол. США. Нагадаю, що таким же самим шляхом йшла Греція…

Вже чую критичне пирхання деяких незгодних: «Не вірте нашій брехливій статистиці! Все буде по-іншому! Олігархи врятують Україну й повернуть гроші із офшорів!». Щось подібне я вже чув неодноразово… у неофіційному (із підморгуваннями) режимі.

Саме тому не можу не нагадати: Світ й потенційні інвестори розглядають Україну через окуляри Світового банку й МВФ.

Світ й потенційні інвестори не користуються прихованою інформацією наших знавців «тіньової» економіки.

Маємо розраховувати на гірше, тобто, на високу якість прогнозів фахівців Світового банку та формувати реалістичну, переконливо реалістичну стратегію виходу на позитивне сальдо торгового балансу. Пошук та реалізація такої значною мірою утруднюється викривленнями конкуренції на кількох важливих для України світових ринках.

СОТ – життя у ідеалізованій системі відносин

Україна повинна дуже добре пам’ятати, що США, ЕС, Японія, Південна Корея, Індія та інші головні гравці світової економіки активно вдаються до протекціоністських заходів коли їхні національні інтереси ставляться під загрозу іноземними конкурентами. Йдеться, у першу чергу, про різне пряме та непряме державне субсидування найважливіших комплексів. Дивно: Але в нас, навіть, комуністи ігнорують ці загальновідомі факти… Чому?

Такий протекціоністський підхід принципово суперечитьідеології даун-лібералізму, котрий ґрунтується на рівно доступності суб’єктів ринку до ресурсів у широкому розумінні слова. Нагадаю, що завдячуючи зусиллям МВФ така ідеологія активно впроваджується в нашій економіці вже років 17-ть.

Зрозуміло, нагадування про те, як провідні держави світу спотворюють конкуренцію на ринках, не вписується в ліберальну риторику взагалі.

Напрошується така аналогія. Недолугий рахіт (наша економіка) виходить на ринг (світовий ринок) із сподіваннями, що його суперник (потужна держава) не буде застосовувати удари нижче поясу (державне субсидування). Однак, суперник б’є нижче поясу (застосовує державне субсидування), а після того допомагає вийти із нокдауну (обіцяє кредити).

У підтвердження звернемося до таблиці 1, котра розроблена на основі даних Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР, англійська абревіатура OECD).

Таблиця 1. Рівень підтримки АПК у США, ЕС, Україні.

Завдячуючи ОЕСР ми бачимо, що фермери США за період із 1986 по 2010 роки (за 25 років!) виробили продукції на 5204 млрд. дол. США.

За ці ж самі 25 років держава надала їм підтримку на 903 млрд. дол. США – шалені гроші! Однак…

Головне: По відношенню до загального обсягу виробництва, котрий вимірюєтьсяу воріт ферми, ця підтримка склала аж 17%.

Будь-який більш-менш реальний виробник, самостійний бізнесмен знають, що для виграшу в конкурентній боротьбі на ринку, для здобуття перемоги над конкурентом достатньою може бути й значно менша допомога – відсотків 5 до обсягу виробленої продукції. А американський фермер має аж 17%... Нема слів – одна заздрість!

Будь-який бізнесмен-виробничник знає як украй важливо мати таку заздалегідь відому підтримку протягом десятків (!) років. Адже тоді створюється реальна можливість сформувати довгострокову стратегію розвитку свого підприємства (ферми) котра, безумовно, дозволить забезпечити впевнене зниження своїх витрат та удосконалення якості продукції. Супер важливо, що за таких умов створюються надійні умови розширеного відтворення трудових ресурсів та покращення якості їх підготовки… Й американський фермер все це має…

Й США є найбільшим експортером зерна, сої та іншої базової сільськогосподарської продукції. Й має чи не найвищу ефективність АПК у цілому.

Однак, фермери ЕС (ми ж збираємося вступати в ЕС) отримують відносно більшу підтримку котра протягом цих же самих 25 років складає 37%від загального обсягу виробництва!

Ну, а наша Україна спромоглася підтримати своє сільське господарство лишень на рівні 6% від загального обсягу виробництва… Й ми обурюємося убогістю нашого села! А як почуватимуть себе наші фермери в ЕС? Рахіт проти підступного велетня?

Результати для економіки у цілому

Перефразувавши відоме російське прислів’я можна стверджувати: «Как полопаешь так и потопаешь!». Або – якість ціноутворення на продовольство визначає настрій нації у цілому, починаючи від сантехніків… Саме тому, автор й приділив стільки уваги ціноутворенню на продукцію АПК.

Для нас виключно важливо, що такі заходи штучно занижують вартість стартового ресурсу будь-якої економіки = вартість робочої сили. Гірше всього що це відбувається у найпотужніших економіках світу. Зрозуміло, що цим самим спотворюється світова система ціноутворення в котрій нам нав’язуються дискусії.

Аналогічні приклади можна навести й по іншим комплексам.

Отже, благородні цілі СОТ виглядають доволі таки ілюзорними, більш ілюзорними ніж те що нам пропонувала КПРС.

Що ж нам робити?

Україні необхідно сформувати свою власну стратегію розвитку експортного потенціалу (конкурентних переваг) котра б належним чином захищала (підтримувала) вітчизняний бізнес від жахливих викривлень конкуренції на світових ринках.

Додаток

Заради об’єктивності не можна не фіксувати на бажання США й ЄС скоротити державне пряму та непряме субсидування АПК. Скористуємося даними ОЕСР.

Графік 2

Із графіку 2 видно, що США у тенденції (!) постійно скорочують підтримку фермерів – скорочується обсяг підтримки у відсотках по відношенню до обсягу виробленої продукції. Чи збережеться такий підхід на майбутнє? Навряд чи: адже протягом 1986-1995рр. цей рівень знижувався, а потім (1996-1999) стрімко піднявся вгору , а потім знов пішов вниз.

ЕС також намагається скоротити рівень фермерів – графік 3. Можливо й нам потрібно піднятися до рівня 40% підтримки, а потім протягом років 20ти-30ти знизити підтримку фермерів до сьогоднішнього рівня ЕС?

Графік 3.

Україна ж за цими даними ОЕСР має у разИ нижчий рівень підтримки АПК – графік 4.

Графік 4.