Біля виборчого "розбитого корита"

Нинішня виборча компанія добігає кінця. Відтак, маневри кандидатів, що називається, у розпалі. Загалом, вони поділяються на дві категорії: одні вкладаються грошима — інші на них заробляють.

З поширенням такого явища як політтехнології, набуло масового характеру кандидатське заробітчанство. Адже саме політтехнологи визначають, тобто роблять вигляд, що знають, який кандидат може потенційно претендувати на електорат того чи іншого конкурента.

Проте, таким передбаченням можна довіряти на 10-15%. Бо ж достеменно передбачити, як саме пересічний виборець проголосує за умови балотування/зняття кандидатури того чи іншого учасника виборчих перегонів майже неможливо.

Виборчі мотивації переважної більшості нашого люду — це матеріал для психоаналітиків, а не технологів. Причому, часто-густо трапляються такі виборці, розібратися з мотивацією яких може хіба що цілий науково-дослідний інститут. Не те, що якась там група політтехнологів, які завіряють довірливих кандидатів, буцім то вони в курсі, що твориться в голові кожного виборця.

Досліджуючи виборчі симпатії-антипатії пересічного люду, стикаєшся з випадками не те, що непередбачуваної, а просто незбагненної реакції на ротацію кандидатур. Наведу приклади з президентських перегонів. Так, під час виборів 2004-го року спостерігав непоодиноке явище, коли люди у першому турі голосували за Вітренко, а в другому, раз вона не пройшла — за Ющенка. Або ж у 2010-му — у першому турі за Противсіха, у другому — за Тимошенко. Це вже по факту виборів з'ясовуються такі метаморфози. А наперед, хто міг передбачити таку поведінку?! Проте, чимала армія технологів намагається переконувати кандидатів начебто вони достеменно в курсі, що той чи інший кандидат може/не може бути конкурентом за електорат того чи іншого свого суперника.

Суть усіх цих маніпуляцій зводиться до того, аби переконати грошовитого дядечку (того, хто кидає гроші на вибори) профінансувати "потрібного" йому технічного кандидата чи заплатити за зняття якоїсь персоналії. Основна мотивація — можливість заробітку (працевлаштування чи з відкатів) самим політтехнологам, яким глибоко байдуже, що там насправді відбудеться з виборами взагалі та їхніми кандидатами зокрема. Адже вони за звичай по-максимуму "стрижуть" гроші з усіх можливих кандидатів-конкурентів, якщо не прямо, то через своїх друзів-посередників. Взагалі, політика — це наче картярська гра в дурня, хто кого обдурить — той і виграє.

Як ілюстрацію розповім випадок з недавніх виборів до місцевих рад у жовтні 2010-го. Один завбачливий кандидат, назвемо його Хитреньким, завчасно почав "пригодовувати" певний виборчий округ. Буквально перед самими виборами там "вималювався" інший скороспілий претендент на мандат — йому найкраще підійде прізвисько Нахабний, якого партія в останній момент розподілила балотуватися по пригодованому Хитреньким округу.

Політтехнолог Вертлявий був вхожий до штабів обох згаданих кандидатів, відтак за його посередництва вдалося налагодити переговорний процес Хитренького з Нахабним. Спочатку він переконав Нахабного, що переважна більшість електорату підтримує Хитренького, оскільки той вже кинув чималі "бабки" в округ. При цьому вдало провів попередню агіткампанію під його мудрим вертлявим керівництвом. Тож, якщо відмовити (звісно, не "за спасибі") Хитренького балотуватися по цьому округу, то перемога Нахабному практичного гарантована. Особливо, якщо взяти його, Вертлявого, головним помічником (це не так вже й дорого), то він на 100% гарантує Нахабному омріяний депутатський мандат.

Отримавши згоду від Нахабного, виборчий технолог взявся "обробляти" Хитренького. "У Нахабного грошей кури не клюють, до того ж є можливість задіяти адмінресурс, — довірливо дивлячись в очі Хитренькому говорив Вертлявий, — він одним махом весь округ "ощасливить" такими подарунками, що без проблем пройде в депутати. Ти ж, якщо будеш таким упертим, то гроші витратиш і все одно без мандата залишися". "Так що ж мені робити? — нервово засіпався Хитренький, — я вже мільйон у цей округ вгатив! Хай би він пощез разом з цими виборами!". "Так я все влаштую, — заспокійливо сказав Вертлявий, — будуть і вовки ситі, і вівці цілі. Мільйон? Скажеш Нахабному, що два мільйони викинув — нехай відшкодує! У нього грошей вистачить! Ти хтозна б скільки часу витратив, щоб цей мільйон повернути. А так одразу всі "бабки відіб'єш" та ще й добряче "навариш"! Ну, й про мене тоді не забудь...". Останні слова Вертлявий вимовив з такою улесливою усмішкою, що Хитренький остаточно переконався у геніальності цього задуму.

Зустріч Нахабного з Хитреньким відбулася невдовзі. Пізнього вечора біля територіальної виборчої комісії сусіднього округу Хитренький пересів зі свого сріблястого джипу до чорного, як сажа джипу Нахабного. "Ось, дивіться, як домовлялися, — він протягнув Нахабному посвідчення про свою реєстрацію кандидатом у сусідньом уокрузі. Звісно, у ньому Хитренькому нічого не "світило", та він там і не думав всерйоз "ворушитися". Просто за попередньою домовленістю ця реєстрація в іншому окрузі мала стати гарантією того, що Хитренький вже не подасться висуватися у пригодований ним раніше округ, на який тепер конкретно накинув оком Нахабний.

"Добре, колего, — поважно-вайлувато вимовив Нахабний, — приємно мати справу з розумним партнером. Ось гонорар за правильне рішення". Нахабний байдуже-незграбно поліз рукою на заднє сидіння авто, звідки дістав кейс, що валявся там наче кимсь забутий "тормозок", і протягнув його Хитренькому. Той спритним рухом відкрив чемоданчик, наповнений грошима і вп'явся очима у пачки банкнот наче перераховуючи їх поглядом. "Тут "лимон", можеш не перераховувати", — зверхнім хриплим басом Нахабний наче вивів з прострації Хитренького. "Як? Тільки один мільйон? Ви ж... Ми ж... Була домовленість про два!", — за панікував Хитренький. "Та не питання, можна хоч три. Можеш не сумніватися у моїй платоспроможності, — Нахабний з пихатою усмішкою поплескав себе по широкій кишені на литці, — просто ж сам розумієш — зараз мені потрібні "бабки" на виборчу кампанію. Решту віддам після виборів".

Наступного дня Вертлявий зайшов до штабу Хитренького по "комісійні" з цієї виборчої оборудки. Знервований Хитренький, схопивши зі столу пачку виборчої агітації, мало не запустив нею у Вертлявого — вже заніс стос листівок над його головою та ледве втримавшись, гепнув ними з усієї сили об стіл. Вертлявого аж заціпило від такого перебігу подій. Він потроху почав приходити до тями після короткого, але дуже емоційного пояснення Хитреньким суті справи. "Ну, зрозуміло, йому зараз потрібна готівка на округ, — викручувався Вертлявий, — тобі ж цього зараз вистачить. Ну, чого переживати?! Ти вже залишився при своїх. Решту віддасть після виборів. Я його добре знаю — це людина слова. Йому більше довіряю, ніж собі...". Довгі красномовні теради політ технолога закінчилися проханням дати йому хоча б кілька тисяч, зважаючи на його скрутне фінансове становище.

Трохи грошенят Вертлявому таки вдалося виклянчити у Хитренького, проте значно менше, аніж домовлялися. Повну виплату "комісійних" політтехнологу Хитренький також переніс на після виборний період, коли повинен буде надійти другий "транш" від Нахабного. До якого, звісна річ, примазався працювати на виборчу кампанію Вертлявий. За роботу Нахабний йому платив, але теж особливо не балував, а обіцяв солідну премію вже після переможних для нього виборів.

Проте, не так сталося, як гадалося. Нахабний на виборах "пролетів", хоч і витратився на них добряче. Проте таких, як він "грошових мішків" в окрузі виявилося кілька. Відтак, електорат, що сумлінно голосує за гречку, просто розпорошився з-поміж кількох виборчих "гречкосіїв". Після підрахунку голосів Нахабний терміново зажадав "на килим" Вертлявого. Той, відчуваючи, що запахло смаженим, завбачливо кудись зник, виключивши телефон. Також цього "неперевершеного фахівця" з організації виборчих кампаній дуже хотів бачити Хитренький, який так і не отримав від Нахабного обіцяного другого мільйона.

Ось так вони усі троє опинилися біля виборчого "розбитого корита". Нахабний без толку розстався з кількома мільйонами. Хитренький хоч і відшкодував свій "лимон", проте залишився з "профуканим" іміджем діяча, який не дотримується слова і своїх планів-намірів та взагалі не знає, чого у цьому житті хоче. Вертлявому "настрижених" на невдалих для нього виборах грошей ледве вистачило, аби найняти нове житло в іншому місці та змінити своє прізвище — він взяв дівоче чергової пасії, "скоропостижно" одружившись у стилі Галахвастова. Тепер, поринувши у вир нинішньої виборчої кампанії, Вертлявий, ведучи "до перемоги" чергового кандидата, максимально "шифрується", не безпідставно побоюючись бути знайденим Хитреньким чи Нахабним.