Летючий корабель із Кривенькою Качечкою

"Божественний Дар треба використовувати для дрібниць,

головних речей треба домагатися власними силами.

Це так класно і стильно підпалити цигарку від клацання пальців"

Сергій Левитаненко "Хмиз"

Літературна основа - це підґрунтя культури.

Якщо хтось не вірить, що Земля стоїть на Киті, який утримує трьох слонів, той - дурень!

Колись Мері Шеллі написала свого Доктора Франкенштейна. Невеличку повістину для насолоди обраних.

З тих пір про Доктора знято сотні фільмів, поставлено декілька сотень вистав, а скільки разів цей образ використовували письменники-втікачі від власних світів - навіть не злічити!

А Барон Мюнхгаузен! ... Хіба можна перелічити усі твори, де цей персонаж використали незграбно чи доцільно?

Тартаренові із Тараскону не пощастило, але це - мистецькі розборки. Проблема у іншому, і розмова про інше.

Чому українські персонажі не стали всесвітніми брендами? Чому наш Котигорошко, Іван-Побиван, Козак Мамарига, на прикладі життя яких я із дитинства виховувався, чахнуть на задвірках світової культури? Як на мене, образно вони сильніші за Франкенштейна!

Значить, проблема у нас, недолугих розповсюджувачах, перманентних салоїдах на чиємусь "довєрії"!

Як писав видатний український поет та громадянин:

В нас не було Байрона, ми Гюго не мали -

Славу нашу ворони у степах склювали.

Не прийшли до козаків Данти і Шекспіри -

Бо розумним злидарям ми не мали віри.

Не родили Кіплінга, не творив в нас Ніцше -

Полум’я козацьких душ боронили міцно.

Той вогонь жевріє ледь у глухій печері -

Не викохували ми Кантів і Гомерів.

Зміцнювали душі ми жартом сьогоденним -

Лежать наші черепи в полі безіменні.

Не гармати і списи козачат здолали -

Глибину і шир ідей їм подарували.

Дати відсіч їм мечем виявилось марно -

Ескалібур програє пензлю Леонардо.

Душелови серед нас народитись мають.

Хай козаччина свята хлопцям цим сприяє.

Допоки ми не здолаємо культурно, літературно, сюжетно усі інші нації - ми приречені на занепад: на СНІД, туберкульоз, гепатит, від’їзд наших жінок у більш перспективні для життя та народження дітей країни.

Допоки, ми, українці, не створимо модернову українську літературу, ми завжди програватимемо іншим націям, насамперед росіянам, у вихованні власної молоді. Ми будемо дивитися ганебні російські серіали - і насолоджуватись їхнім, а не своїм життям.

Я - про незрозуміле? Хай так.

Жартом сьогоденним і знову-і-знову відбувається купа українців. Їхні черепи поки не безіменні, але то справа часу.