Тріски, солома й шкаралупа як стратегічна енергетична сировина

Останнім часом швидко розвиваються види енергії, які прийнято називати альтернативними. Хоча, насправді, нафта й газ – альтернативні сонцю та вітру, а також дровам, соломі, лушпинню… на використання яких зараз дедалі більше звертають увагу енергетики.

Відтак, ТЕЦ на біопаливі – одна з вагомих складових екологічної енергетики. Причому, не тільки в Західній, а й Східній Європі. Так, нині в Білорусі розробляється п’ять ТЕЦ, які працюють на деревині та торфі. В Україні на цей час вироблено всього-на-всього 9 мільйонів кіловат-годин енергії електростанціями, що працюють на біомасі.

За два місяці ця цифра має суттєво зрости. Адже заплановано запуск ТЕЦ на твердому біопаливі у селищі Іванкові на північ від Києва. Її проектна потужність, яку заплановано досягти у березні наступного року, становить 18 мегават. Загалом, планується запустити три котли восьмимегаватної потужності. Перший з них – вже 1-го листопада. Нова ТЕЦ на семи гектарах збудована на 80%. У цей проект інвестовано 14 мільйонів доларів. Половина цих інвестицій була використана на інженерні мережі, які склали близько 12 кілометрів комунікацій. Адже ТЕЦ – це вода і пара, яка крутить турбіни.

70% території ТЕЦ під Іванковом віддано під сховища сировини – дерев’яної тріски, соломи, бадилля та шкаралупи кукурудзи і соняху. Для забезпечення безперебійної роботи електростанції укладено угоди про постачання згаданої сировини з сусідніми лісгоспами та сільськогосподарськими фермами.

Сировини в Україні вистачає, щоб працювала не одна ТЕЦ, видаючи енергію за "зеленим тарифом". До речі, у нас такий тариф надається тільки станціям на сонячній та вітровій енергії та теплоелектростанціям, які використовують тверде екологічне паливо.

Загалом, справа досить вигідна й потрібна. Хто бував у наших лісах не міг не помітити скільки там сухостою та гілля гниє й трухлявіє без діла. Раніше, коли у прилеглих селах не було газу, люди до тріски визбирували всю цю деревину. Тепер її зможуть збирати працівники лісгоспів, заробляючи на цьому, продавати біоенергокомпаніям, які, у свою чергу, поставляючи енергію за "зеленим тарифом" можуть заробляти на цьому, досить швидко відшкодовуючи вкладені інвестиції. А головне, живити людей енергією не отруюючи навколишнє середовище.

Соломи у нас збирають з одного гектара в пропорції 1:1 з зерном. Тобто на 100 кг зібраної пшениці припадає 100 кг соломи, яку відтак можна ефективніше використовувати, аніж просто згноїти. Зазначу, що йдеться про, так би мовити, відходити сільськогосподарського виробництва та лісового господарства, а не про спеціальне вирощування сільгоспкультур для біопалива, які виснажують землю.

Окрім того, є у ТЕЦ на біопаливі ще один побічний позитивний ефект. Така 18-мегаватна станція під Іванковом може віддавати зайве тепло для опалювання теплиць. Загалом, її потужностей вистачить для опалення 40 гектарів тепличних господарств. Втім, це, так би мовити, ліричний відступ. Якщо в якогось сільськогосподарського товариства буде бажання цим займатися, уклавши відповідні угоди на теплопостачання для теплиць.

Натомість, компанія "Східна Інвестиційна Група", за словами її керівника Олексія Бутенка (на фото) у найближчому майбутньому планує запустити ще чотири ТЕЦ на твердому біопаливі потужністю від 10 до 14 мегават кожна. Загалом, така ідея зародилася кілька років тому. На недавній восьмій міжнародній конференції "Енергія з біомаси", яка пройшла у Києві в конференц-залі Національної Академії наук України, Олексій Бутенко розповів, як він подорожував світом вивчаючий досвід роботи таких станцій в інших країнах. Подібні ТЕЦ вже давно працюють у Китаї, Індії, США, Латинській Америці, ПАР...

За зразок Іванківської ТЕЦ була взята така станція у передмісті Шанхая. Котли 6-мегаватної потужності було сконструйовано на замовлення у США. Турбіни індійського виробництва.

До речі, на згаданій міжнародній конференції "Енергія з біомаси" до столиці України з’їхалося чимало іноземців. Вочевидь, не спроста. Адже Західна Європа вже давно системно займається використанням екологічної енергетики. Як розповів представник Агентства відновлювальних матеріальних і енергетичних ресурсів Німеччини Андрій Станєв, його країна поставила за мету відмовитися від атомної енергетики до 2020 року. Відтак, зараз активно займається впровадженням екологічної енергетики – сонячної, вітрової, біопалива… Перевага останнього полягає у тому, що його потужності можна використовувати у будь-який момент. У такий спосіб дати потрібну потужність в електромережах, коли немає сонця чи не дме вітер. Для біоенергетики потрібна сировина. Якої в Європі вже не вистачає. Там спалюють майже все. Тож, тепер, менеджери західних енергокомпаній наче бджоли над квітниками рояться над Україною, прагнучи укласти угоди про імпортування сировини для біоенергетики.

Проте, нам варто замислитися чи варто продавати за кордон те, що у нас у більшості випадків і так трухлявіє та гниє? Чи краще самим використовувати для нарощення власних енергопотужностей те,чим нас щедро наділила природа. Компанія "Східна Інвестиційна Група" пропонує йти іншим шляхом. За час будівництва станції в Іванкові вони набралися досвіду й готові запропонувати його всім бажаючим інвесторам. Для цього Бутенком була створена нова компанія "EIG Engineering", що мовою цифр готова довести потенційним інвесторам привабливість будівництва станції на біотопливі, розробити детальний бізнес план, а при необхідності й побудувати саму станцію. Біонергетика – справа не тільки корисна але й вигідна, стверджує Олексій Бутенко. Це основа енергетичної незалежності України...