Сонця і вітру вистачить усім

Цього року в Перово (Крим) відкрили найбільшу у світі сонячну електростанцію. З одного боку радує, що Україна здатна здобути світову першість, причому у перспективній галузі розвитку енергетики. Але з іншого насторожує відчуття культивування гігантоватії як різновиду гігантоманії.

Зараз такі прогресивні й потрібні енергетичні новації, як сонячні та вітрові електростанції, – плануються й встановлюються ще за старим "совковим" принципом. Станція в одному місці – споживач в іншому, між ними довгі лінії електропередач. Але ж все це можна поєднувати. Встановлювати сонячні панелі чи/та вітряки відповідної потужності безпосередньо на місці знаходження того чи іншого споживача енергії.

Окрім екологічності та відновлювання джерел, ще дуже важлива суто технологічна перевага сонячної та вітрової енергетики від усіх інших промислових видів енергії, яка полягає у тому, що у впровадженні вона найбільш наближена до кінцевого споживача. Адже невеличкий вітряк на 5-10 кВт чи/та сотня-півтори квадратних метрів сонячних панелей на даху будинку пересічного споживача можуть забезпечити йому не тільки електроживлення, а й опалення житла у зимовий період. На відміну від АЕС, ТЕЦ чи ГЕС, міні-конструкції яких не встановиш у пересічному домоволодінні.

Поширення використання сонячної та вітрової енергії зробить непотрібними навіть такі відносно екологічні відновні джерела енергії, якими є гідроелектростанції. Відносно екологічні – тому, що для їхнього спорудження й функціонування перекриваються річки, створюються водосховища – руйнуються цілі екосистеми.

Проаналізуємо ефективність цієї галузі енерговиробництва на прикладі каскаду Дніпровських ГЕС. Отже, їхні технічні параметри (взяті з "Вікіпедії"):

1. Київська (м. Вишгород). Встановлена потужність – МВт 408,5. Площа водосховища – 922 км2.

2. Канівська (м. Канів). Встановлена потужність – МВт 444. Площа водосховища – 675 км2.

3. Кременчуцька (м. Світловодськ). Встановлена потужність – МВт 625. Площа водосховища – 2250 км2.

4. Дніпродзержинська (м. Дніпродзержинськ). Встановлена потужність – МВт 352. Площа водосховища – 567 км2.

5. Дніпровська (м. Запоріжжя). Встановлена потужність – МВт 1529,6. Площа водосховища – 400 км2.

6. Каховська (м. Нова Каховка). Встановлена потужність – МВт 351. Площа водосховища – 2155 км2.

Звідси виходить: сумарна потужність каскаду ГЕС – 3710 МВт, загальна площа шести водосховищ – 6969 км2.

Для порівняння – це майже розмір Чернівецької області (її територія – 8 тисяч км. кв.) затоплених Дніпровських плавнів, чорноземів, луків, пасовищ…

Потужність згаданої вище найбільшої у світі сонячної електростанції у Криму – 100 МВт, які виробляють сонячні панелі розміщені на площі 2 км. кв. Тобто потужність, яку в сумі виробляють шість ГЕС Дніпровського каскаду, заливши 6 000 км. кв. водосховищами, можна отримати накривши 80 км. кв. сонячними батареями. Що називається, відчуйте різницю. Якщо перерахувати в еквіваленті на площу, необхідну під вітряки ("Еолові ферми" чи "Поля Стрибога" – це вже кому яка назва до вподоби), то вистачить 40 км. кв., аби отримати сумарну енергетичну потужність аналогічну каскаду Дніпровських ГЕС.

Ось така-от арифметика. Головне, що на відміну від ГЕС, АЕС чи ТЕЦ – сонячні батареї та вітряки зовсім не обов"язково розміщувати великою кількістю в одному місці. Їх можна максимально наблизити до споживача енергії, встановивши необхідну кількість сонячних панелей чи вітрових установок (що й де вигідніше – визначається в кожному окремому випадку) поруч чи над об"єктом електроживлення. Відтак, отримавши природне, екологічне й автономне джерело енергопостачання, можна заощадити ще й на транспортуванні електроенергії.

Причому, це стосується не тільки дрібних споживачів, а й таких енергоємних виробництв як, наприклад, металургійний комбінат. Уявімо собі на велику промислову зону заставлену вітряками. Під ними розташовані корпуси виробництва, дахи та стіни яких накриті сонячними батареями. Такі комбіновані компактні потужності відновних енергоджерел здатні виробляти до 150 МВт енергії на кілометр квадратний (100 МВт від вітрових установок + 50 МВт від сонячних панелей).

"Приміряємо" їх до енергетичних потреб великого підприємства, наприклад, металургійного комбінату "Криворіжсталь". За інформацією з його офіційного сайту для забезпечення виробництва у 2010 році було закуплено електроенергії 4 546,5 млн. кВт/год. Тобто для енергозабезпечення "Криворіжсталі" потрібно близько 4,5 тис МВт потужностей. Виходячи з вищенаведених розрахунків – 150 МВт з одного кілометра квадратного від комбінованих вітрогенераторів та сонячних панелей – для нинішнього енергозабезпечення "Криворіжсталі" потрібно 30 км. кв. таких енергогенеруючих установок.

До того ж, слід врахувати, що "енергоємність економіки України більш ніж в два рази перевищує показник розвинутих країн". Найбільша "економія" енергоресурсів припадає саме на найбільш енерговитратні виробництва – такі, як металургія. Тобто вирахувану площу, необхідну під вітряки та сонячні батареї для енергозабезпечення "Криворіжсталі", можна ділити щонайменше на два. Врахуймо також, що теплову енергію, отриману в результаті виробництва, не обов"язково викидати у трубу (у прямому й переносному розумінні вислову), а можна й потрібно перетворювати на електроенергію завдяки заводським міні-ТЕЦ. Таким чином приходимо до висновку, що площа необхідна під сонячно-вітрові енергоустановки, які б повністю забезпечили потреби "Криворіжсталі" – цілком співмірна з площами, зайнятими під виробничі потужності та інші корпуси цього комбінату. Гадаю, що варто провести такі розрахунки по кожному підприємству та підрозділу виробництва, аби визначити наскільки їхні енергетичні потреби можуть бути забезпечені у вищеописаний спосіб відновними екологічними джерелами енергії.

Зрозуміло, що все зразу не переобладнаєш, але з чогось потрібно починати. Варто збудувати чи переобладнати одне енергомістке підприємство (чи його підрозділ) на живлення з автономних відновлювальних джерел (сонячно-вітрових), а потім порівняти собівартість продукції з іншими, й що називається – відчути різницю. Гадаю, достатньо один-два таких показових приклади, аби почали "перехоплювати моду" всі інші.

Подібна перспектива переходу на використання екологічної відновлювальної енергії набуває особливої актуальності з огляду на заяви деяких комерційних енергетичних структур буцімто населення України зараз сплачує лише 30% вартості електроенергії, а різницю начебто відшкодовує промисловість. По-моєму, якраз все з точністю до навпаки – населення фінансує малоефективну й енергозатратну (більш ніж удвічі порівняно з розвиненими європейськими країнами) вітчизняну економіку.

Словом, олігархи вважають, що це вони утримують народ, народ вважає, що він утримує олігархів. От, коли кожен свою хату під стріхою чи металургійний комбінат оснастить системами автономного енергетичного живлення, тоді й стане ясно – хто за чий рахунок живиться. Швидше всього – це питання взагалі відпаде. Допоки ж воно не вирішене, й великі енергетичні компанії прагнуть здирати з населення більшу плату за електроенергію, вважаю, що сильна держава повинна бути на стороні народу. Адже це тільки слабких королів "грає свита". Сильні ж – самі видаються повноцінними гравцями на політично-енергетичному рингу.