Угода про асоціацію: партнерство чи прийми?

Під час обговорення проблем розвитку економіки держави на зустрічі Президента України Віктора Януковича з представниками Українського союзу промисловців та підприємців (УСПП) і Федерації профспілок України (ФПУ), народний депутат Валентин Ландик зауважив, що українська продукція може стати неконкурентоспроможною після підписання угоди з Європейським Союзом про асоціацію, оскільки в такому випадку обсяги експорту українських товарів до країн Митного союзу будуть обмежені.

"Якщо це можна, давайте підписання на один рік поки перенесемо. Ще дайте нам можливість підготуватися, дайте можливість закупити обладнання", - сказав В.Ландик.

Погодьтеся, з вуст депутата від Партії регіонів, в програмі якої чітко визначений курс на "якнайшвидше приєднання до ЄС", та успішного підприємця (почесний президент холдингу "Група Норд") слова про нестачу часу на переобладнання підприємств звучать, м’яко кажучи, непереконливо. Проте, є маленьке "але". "Це велике прохання не тільки моє, це велике прохання промисловців", - уточнив депутат.

Звісно, переважна більшість українців, які пильно спостерігають за подіями, що передують саміту "Східного партнерства", на якому Україна планує підписати Угоду про асоціацію з Євросоюзом, скажуть, що заява Валентина Ландика, в той час, коли Верховна Рада зайшла у глухий кут у вирішенні "питання Тимошенко" (як основної вимоги ЄС), - ніщо інше, як свідчення відмови від євроінтеграції. Гадаю, вони помиляються. А, можливо це - завуальоване попередження Європейському Союзу: якщо Україні буде відмовлено в підписанні Угоди в Вільнюсі, вона піде іншим шляхом – у Митний Союз Росії? Скажуть інші. Гадаю, це теж не зовсім той зміст, який несе дане повідомлення. Не викликає жодного сумніву лише одне - послання адресовано саме ЄС.

Тоді, що воно означає?

Як на мене, це своєрідна відповідь європейським політикам, реакція на позицію, озвучену Послом Литви в Україні Пятрасом Вайтекунасом, який декілька днів тому в ефірі "Шустер live" зауважив, що не варто забувати: це Україна вступає до ЄС, а не ЄС до Україні. Хтось зауважить, що вислів литовського дипломата стосується вирішення питання лікування Юлії Тимошенко за кордоном до засідання Ради міністрів закордонних справ ЄС (18 листопада ц.р.). Формально - так. Проте, чимало політиків у Європейському Союзі не погоджуються з думкою, озвученою паном послом про те, що особиста доля екс-прем’єра є визначальним фактором при підписанні Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Так, член делегації ПА Євронест, голова жіночого комітету Європейської соціалістичної партії Зіта Гурмаі заявляла, що Юлія Тимошенко на сьогоднішній день не є "якимось ідолом", як і не може більше бути політичним гравцем, зокрема, з огляду на засудження по газовій справі, а також через підозри у причетності до вбивства.

Саме тому слова про перенесення терміну підписання Угоди - це не стільки відповідь: "Україна не забула, що це вона вступає до ЄС", скільки своєрідні запитання: "А Європейський Союз усвідомлює, яку ціну Україна вже заплатила за своє європейське прагнення?", "Чи не марні жертви?", "Чи варто Україні розраховувати на допомогу ЄС у разі торговий воєн з Росією, якщо Угода про асоціацію не буде підписана?". І такого роду питань у заяві Ландика зашифровано не мало.

Складна ситуація в економіці держави, на яку тиснуть непрості відносини зі стратегічними партнерами з країн Митного союзу, зокрема з Російською Федерацією, і, як наслідок, у соціальній сфері - основні теми зустрічі Президента з представниками УСПП та ФПУ. Причому саме керівники Українського союзу промисловців та підприємців і Федерації профспілок України ініціювали її проведення, звернувшись до Віктора Януковича з відкритими листами. Так, Голова ФПУ Юрій Кулик у своєму листі зазначив, що "до Федерації профспілок України надходять численні звернення від профспілкових організацій, членів профспілок, у яких висловлюється глибока стурбованість погіршенням протягом останніх місяців економічного стану підприємств через ускладнення виробничих зв'язків з партнерами, зокрема в Російській Федерації та інших країнах СНД".

Президент УСПП, народний депутат Анатолій Кінах у своєму листі до Президента теж висловив занепокоєння ситуацією, яка склалася у вітчизняних товаровиробників. "У зв’язку з призупиненням Російською Федерацією сертифікатів на постачання продукції транспортного машинобудування зупиняються такі підприємства як "Азовмаш", Стахановський вагонобудівний завод, "Дніпровагонмаш", Крюківський вагонобудівний завод. Аналогічні проблеми виникли на підприємствах кондитерської галузі (Вінниця, Маріуполь тощо). Через від’ємну зовнішню кон’юнктуру зупинилися підприємства хімічної галузі (Сєвєродонецьк, Черкаси, Рівне тощо). Дуже серйозна ситуація у зв’язку з відсутністю ринків збуту продукції склалася в галузях авіа-, автомобільного будування. В цілому спад виробництва в машинобудуванні в січні-вересні 2013р. склав 13,6%, хімічної промисловості - 19,6%. В групі непродовольчих товарів споживання на внутрішньому ринку України доля імпортної продукції складає 57-60%", - написав Кінах.

Чи реальні проблеми, підняті керівниками Українського союзу промисловців та підприємців і Федерації профспілок України на зустрічі з Главою держави? Реальні. І це можуть підтвердити не лише працівники підприємств найбільшої української кондитерської корпорації Roshen, на яких внаслідок тривалого торгового конфлікту між Україною і Росією розпочалися звільнення. Металурги, хіміки, машинобудівники, вугільники, будівельники теж, гадаю, підпишуться під цією тезою.

Чи повинна Україна зійти з євроінтеграційного шляху? В жодному разі ні! Угода про асоціацію з ЄС – шанс реформувати Україну. Проте необхідно не оминати непопулярних тем, а говорити про труднощі, які чекають на українців. Адже після ратифікації Угоди про асоціацію та запровадження зони вільної торгівлі з ЄС манна з неба не впаде, суди, правоохоронні та контролюючі органі не стануть одномоментно менш корумпованими, а українці одразу ж не перестануть давати хабарі. Приклад Болгарії, Латвії чи Румунії, які, навіть всупивши в ЄС, не змогли подолати негативні рудименти минулого, показовий. Ситуація в економіці та в соціальній сфері може погіршитися, і то суттєво. Тиск з боку Росії не зменшиться, а збільшиться (угода про асоціацію - не членство в ЄС, а тому для Росії ще не все втрачено).

Саме про це йдеться у статті в газеті New York Times, яку окремі політики з опозиційного табору чомусь поспішили охрестити провокацією.

Зокрема, видання зазначило, що за умови підписання Угоди про асоціацію з ЄС Україна може опинитись перед таким пресингом з боку Росії, для подолання якого пропонованих Європою коштів виявиться замало. New York Times вважає, що Україні знадобилися б значно більші фінансові ресурси для тривалої війни з Росією, ніж той мільярд євро на 7 років, що їх пропонує Євросоюз в рамках Угоди про асоціацію.

"Європейці мусять бути готовими до того, щоб забезпечити Україні аварійні поставки газу і можливо кредиту за участі МВФ", - пише видання. Однак New York Times висловлює думку, що Європа "виглядає не надто готовою брати на себе більшу відповідальність за недієздатну економіку України".

Європейські політики ніяк не можуть дати відповідь на ряд питань. Якщо завтра на західному кордоні України перестануть діяти митні збори і Україна наповниться дешевими європейськими товарами, а українські товари не підуть ні у Європу, ні в Росію, - де брати кошти для наповнення бюджету? Якщо завтра Україні будуть потрібні кошти на запровадження стандартів та регламентів ЄС – де їх брати? Якщо завтра армія безробітних збільшиться удвічі – чим їх годувати? Якщо завтра доведеться підвищувати тарифи на комунальні послуги, і при цьому заморожувати соціальні пільги – хто стримуватиме невдоволених? І яким чином стримуватиме? Якщо завтра Україна підпише Угоду про асоціацію, а у квітні-травні оголосить про дефолт – хто візьме вину за це? Якщо внаслідок необдуманих дій і бажання за будь-яку ціну підписати Угоду, аби поставити галочку, за рік кількість прихильників євроінтеграції в Україні зменшиться з 65% до 10 – 15% - то чи потрібна така Угода?

Тобто, Україна хоче почути відповіді на непрості, але зрозумілі макроекономічні питання. Європа ж намагається переводити ці питання у площину справи Тимошенко. Це – за старою радянською традицією, часів Хрущова, коли Радянському Союзу говорили про необхідність запровадження демократії і більшої відкритості, а у відповіь чули неодмінне: "А у вас негрів лінчують!"

Можливо, відповідь на питання, чому ЄС не підпише Угоду про асоціацію з Україною в Вільнюсі, проста і банальна: в Євросоюзу немає грошей для України. А питання Тимошенко? "Та, то таке" (як говорить відомий футбольний тренер Мирон Маркевич). Дайте самі собі відповідь на питання: Чим кандидатура Віталія Кличка на президентських виборах 2015 року гірша для Німеччини, ніж Юлії Тимошенко (Віталій Володимирович, на відміну від Юлії Володимирівної говорить з Ангелою Меркель однією мовою)? Просто, напевне, Тимошенко для ЄС перетворилася і на валізу без ручки, яку важко нести, але шкода кинути, і аргументом для того, аби не відповідати на незручні економічні питання, і просто до певної міри символом: Ангела Меркель, яка так багато часу говорила про необхідність звільнення Тимошенко, не може ось так відразу відмовитися від своїх попередніх слів. Вона хоче зберегти у даній ситуації політичне обличчя.

"З Європою ми йдемо шляхом, який обрали. У нас є закон про засади внутрішньої і зовнішньої політики, і там це визначено. Сьогодні ми не хотіли б, щоб Європа таку тональність з нами мала, як зі школярами. Ми партнери, і ми готові будувати відносини по-партнерськи", - не так давно зазначив Президент України Віктор Янукович в інтерв'ю для програми "Вечори з Віталієм Коротичем".

Важко не погодитися. Чи не так?