УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Автоцивілка: дешево та небезпечно?

Автоцивілка: дешево та небезпечно?

У дешевих магазинах чи у кіосках прямо біля метро часто продаються товари сумнівної якості проте майже за безцінь. У скрутних фінансових умовах для деяких людей такі магазини стають виходом з ситуації, а інколи і дівчата-модниці купляють там речі на один раз. Керуючись логікою «сезон чобітки поношу та й викину». Проте не будь-які товари можна так здешевити. Ви ж не збираєтесь купувати сумнівні ліки, адже невідомо, що у тих таблетках замість активної речовини – пити дешеву отруту та сподіватися на чарівне одужання марно. Чому ж тоді страхові поліси купувати за ціною білого порожнього паперу вважається вигідним?

Видео дня

У першу чергу така тенденція торкнулася страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів – так званої автоцивілки. Прямо на вулицях продають поліси страхування у дивних авто, обладнаних як точка продажу. Документи оформлюють без консультацій клієнтів чи хоча б найменшого пояснення базових умов страхування Така ситуація небезпечна як для власника полісу, так і для страхової компанії, яка надає послуги.

Коли даний тип страхування став обов’язковим, багато водіїв не розібравшись у суті такого рішення вирішили, що поліс – це черговий документ, який потрібно просто пред’являти за вимогою перевіряючих. Отже, не звернули увагу ні на власні обов’язки, які прийняли з підписанням паперів, ні на права, яких набули у той самий момент. Дійсно в такій ситуації для клієнта страхової компанії поліс лишився порожнім папером.

У разі настання страхового випадку люди починали розуміти, що можуть спробувати повернути власні кошти, а отже почали вимагати від страховиків таких відшкодувань, які їхній поліс не передбачав. Виникали конфлікти, наростало загальне невдоволення. А все чому – бо від самого початку клієнт купував коробку, змістом якої навіть не цікавився. А страхова компанія у свою чергу активно продавала такі коробки без пояснень, не замислюючись над тим, як безвідповідальне ставлення до клієнтів та власних послуг може обернутися втратою довіри до сервісу страхування як такого.

Справжня якість продукту потребує зусиль страховика на пояснення його особливостей та вибору саме такої пропозиції, яка максимально задовольнить потреби клієнта. Тому якісний продукт не може бути дешевим. Його вартість відповідає рівню сервісу, який пропонує компанія, а отже і рівню безпеки клієнта.

На щастя, сьогодні рівень культури страхування вже значно вищий, ніж був раніше. Власники автомобілів розуміють різницю між КАСКО та іншими видами страхування. І більшість із них переконалися, що краще купувати товар трохи дорожче, але реальний та якісний. Замість того, щоб витрачати кошти на порожні папірці, автомобілісти готові користуватися страховими послугами європейського рівня.

Клієнтам потрібен реальний захист, справжній страховий поліс, підкріплений реальними можливостями отримати відповідні виплати у разі настання страхового випадку. Ціна полісу має виконувати свою функцію – забезпечувати страховий фонд, з якого у разі потреби можливо отримати відшкодування збитків. Якщо ж такий фонд близький до нуля, то і відшкодування будуть у відповідному розмірі.

Та є й інший бік медалі. Часто страхові компанії власноруч допускають нищівні помилки у ціноутворенні. Аби запропонувати привабливі ціну клієнтам демпінгують на ринку, потім виплачують досить великі комісійні агентам, а згодом не можуть забезпечити виплати по своїм зобов’язанням. Такі суб’єкти страхового ринку просто обманюють споживачів, починають шукати різні зачіпки, аби відмовити у відшкодуванні збитків та заощадити кошти.

Економічна криза викрила ряд таких безвідповідальних компаній, які залишились за межею активного ринку та припинили своє існування. Працювати з клієнтами достойні лише справжні фахівці свої справи, забезпечуючи високий рівень обслуговування та справжні європейські стандарти якості своїх послуг.

Звичайно, вартість українських внутрішніх полісів автоцивілки, що складала 21 євро у 2010 році та 27 євро у 2011 році не можна повністю порівнювати з цінами в Росії (62 євро у 2009 році та 64 євро у 2010 році), Угорщині (140 євро), Польщі (125 євро), Словаччині (170 євро), Чехії (175 євро). У країнах Європейського союзу функції внутрішнього полісу виконує «зелена картка». Але за динамікою цін ми бачимо, що поліси автоцивілки в Україні одні з найдешевших. Та і якість послуг поки що є куди підвищувати.

Задля підвищення якості послуг страхових компаній дуже вчасним є усунення проблемних моментів у взаємовідносинах страховиків та автомобілістів – споживачів послуг.

Одним з таких проблемних аспектів законодавства, який виявився неспроможним в українських реаліях, є порядок визначення розмірів відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю потерпілого.

Чинна до тепер система передбачала повне документальне підтвердження медичних витрат, що часто є неможливим. Також діяв принцип відшкодування тільки документально підтвердженого втраченого доходу. Внаслідок цього, травмована непрацююча людина не мала змоги отримати відшкодування у повному обсязі, а через загибель у ДТП пенсіонера або дитини, родина отримувала лише відшкодування витрат на поховання.

Практика застосування діючого Закону про автоцивілку показала, що більш ефективною є система наближення розрахунку розміру шкоди до норм, встановлених Цивільним кодексом України, і визначення мінімальних розмірів відшкодування, для обґрунтування якого не потрібно надавати документального підтвердження. А у випадку, якщо потерпілий має змогу документально підтвердити більший обсяг витрат, то такому потерпілому має бути виплачений весь обсяг в межах страхової суми.

За час дії старої редакції Закону про автоцивілку виникала велика кількість скарг на низький рівень обслуговування потерпілих у страхових компаніях. Відповідно до діючого на той час законодавства потерпілий звертався за відшкодуванням до страховика, який застрахував відповідальність винного у скоєнні ДТП, а страхувальник не мав безпосередніх стосунків із страховиком, у якого був придбаний поліс. Як наслідок, потерпілий мав справу не з страховиком, якого обрав сам. Як правило, такий страховик недостатньо зацікавлений у якнайкращому обслуговуванні такого потерпілого.

Таким чином, з прийняттям змін та доповнень в закон про автоцивілку буде виконане основне завдання – законодавчо забезпечити права споживачів.

В тім не менш важливою умовою ефективної дії закону є розуміння споживачами базових основ страхування. Розуміння того що, краще придбати за реальну ціну якісний страховий продукт, властивості якого гарантуються нормально капіталізованою компанією, аніж купити у компанії, яка демпінгує, значно дешевший папірець, який нічого не вартий. Купуючи ж торт у магазині ви не погодитесь за значно менші гроши отримати пусту коробку?