Державі та українцям необхідна люстрація

Хто першим у суспільно-політичний лексикон сучасної України ввів поняття "люстрація", напевно, зараз не пригадає ніхто. Увійшло воно до широкого вжитку одразу після того,як наша держава здобула незалежність. Тоді, поряд з відомостями про політиків-дисидентів та політичних в’язнів колишнього СРСР В’ячеслава Чорновола та Левка Лук’яненка, українське суспільство дізналося про "люстрацію".

Саме з часів перших націонал-демократів та до сьогоднішнього дня більшість українців вважають, що люстрація - це очищення органів влади та правоохоронної системи від осіб, пов’язаних з тоталітарним комуністичним минулим, колишніх співробітників спецслужб та іноземних агентів. Зважаючи на те, що ця ідея (зараз активно пропагована право-радикальними партіями, зокрема, всеукраїнським об’єднанням "Свобода" Олега Тягнибока) мала багато противників, Україна так і не наважилась здійснити такого роду люстрацію.

Можна довго сперечатися, чому популярні українські політичні партії ні на зорі здобуття Україною незалежності, ні зараз не готові до очищення влади від комуністів та кубістів. Перше: їх лідери в своїй більшості вихідці з партійної номенклатури чи співпрацювали з органами держбезпеки колишнього Союзу. Друге: позитивний досвід Чехії, Польщі чи країн Прибалтики в Україні не спрацював би. Не та ментальність народу і не ті умови (тривалість панування комуністичної ідеології на конкретно визначеній території ).

Відсутність "жертвопринесень" у перші роки незалежності у вигляді масових звільнень і притягнення до відповідальності представників старого тоталітарного режиму - не єдина причина того, що за 20 років наша держава не спромоглася реалізувати свій соціально-економічний, науково-технічний та природно-ресурсний потенціал. Більш відчутного удару по молодій українській державі із кволим як у всякого новонародженого імунітетом (у вигляді створених на папері, проте без досвіду самостійної роботи державних та правоохоронних інституцій), було завдано українськими високопосадовцями та наближеними до них представниками бізнес структур, у дев’яності роки ХХ століття. Ось який період дослідити б та розібратися, що тоді відбувалося. Гадаю, що там і тільки там беруть свій початок велика кількість ганебних процесів (корупційних зв’язків, зрощування влади та криміналу, тіньових схем як в Україні, так і за кордоном, і т.п.), які не дають нормально розвиватися нашій державі й досі.

В цьому сенсі цікаво, що слово люстрація має й інше значення - не тільки "полювання на відьом", але й інвентаризація – опис державних маєтків, метою якої є встановлення складу податного населення, його грошових і натуральних повинностей, доходів. А ще - заборона функціонерам високого рангу, які скомпрометували себе, протягом певного часу займати посади в державному апараті, балотуватись в представницькі органи, бути суддями тощо.

Чи потрібна люстрація-інвентаризація в Україні? Безперечно, так.

Чому стартом саме для такої люстрації не мають права стати опубліковані депутатом Інною Богословською, незважаючи на, м’яко кажучи, неоднозначне ставлення до неї громадян нашої держави, на своєму блозі документи щодо корупційних дій Юлії Тимошенко, яка у далеких 90-х, як свідчить з матеріалів, давала хабарі високопосадовцям Міністерства оборони Російської Федерації?

Щоб не говорило оточення екс-прем’єр-міністра Юлії Тимошенко про недоведеність її вини та закриття стосовно неї кримінальної справи в Росії. Проте факти - вперта річ, російський генерал Георгій Олєйнік через "шахрайські схеми" (слова останнього) Юлії Тимошенко провів за ґратами більше трьох років, втратив звання, пенсії та бойові нагороди. В Україні справу просто зам'яли в зв’язку з приходом до влади у 2005 році "помаранчевої" команди.

Таких викривальних фактів чимало на багатьох політиків, незважаючи на регалії, партійні кольори та величину статків та рахунків у банках фігурантів, але не всі вони підкріплені документально (без популізму, безвідповідальних заяв політиків достатньо і зараз).

Можливо, велика кількість подібних фактів призведе до того, що українські політичні еліти будуть змушені на законодавчому рівні прописати механізми щодо викриття та перевірки подібних фактів, створити незалежний орган (тут може стати у нагоді досвід європейських країн), який у разі підтвердження винуватості, матиме право заборонити особам, які скомпрометували себе, протягом певного часу займати посади в державному апараті, балотуватись в представницькі органи, бути суддями, правоохоронцями тощо.

Проте, без широкого розуміння необхідності та підтримки цих процесів в українському суспільстві, буде важко щось змінити в державі.

Нажаль,українці, які в більшості своїй хочуть жити як в Євросоюзі, даючи оцінку суспільно-політичним процесам у державі, політичним силам та окремим політикам, керуються не логікою та прагматизмом, як європейці, а емоціями. На виборах голосують не "за", а "проти". Готові в черговий раз повернути до влади тих, які ще не давно були при владі і нічого путнього для них не зробили, лише за те, що зараз вони – опозиція. Українці не люблять владу, а опозиційність вважають принадою.

Такий стан речей в українському суспільстві однозначно потребує змін, а це можливо лише за люстрації свідомості та цінностей українців.

Переконаний, що для майбутнього України ця люстрація найважливіша.

P.S. Не так давно в Україні почали діяти громадські ініціативи "Чесно!" та "Новий Громадянин", які ставлять за мету розповісти виборцям всю правду про кандидатів у народні депутати, очистивши партійні списки від тих, хто чинив відверто протиправні дії у минулому, пов'язаний з корупційними вчинками та злочинами. Ці організації будуть розглядати і діяльність "Батьківщини". Олег Рибачук та Світлана Заліщук зберуть прес-конференції. Питання в тому – чи оприлюднять вони ще раз матеріали, що стосуються Юлії Тимошенко і її діяльності в ЄЕСУ (та й на посту прем'єра).

І матеріали щодо Олександра Волкова. І матеріали щодо земельних і газових баронів в оточенні лідерки БЮТ. Так само сподіваюся на цікаву інформацію про не чесних на руку людей, які намагатимуться пройти у парламент за списками Партії регіонів. І багато чого цікавого про оточення Арсена Яценюка і Віталія Кличка. І про діяння комуністів довкола митниці… Одним словом, Інна Богословська, попри все неоднозначне ставлення донеї, дала матеріал для роздумів. Тепер – слово громадським організаціям, які мають дати цим матеріалам оцінку.

Олег Витягов, Директор з політичних програм Інституту української політики