НБУ вдарить рублем?

Днями голова Нацбанку Сергій Арбузов заявив журналістам, що хоче ввести в золотовалютні резерви НБУ російські рублі. Питання використання російських рублів останнім часом розглядається керівництвом НБУ досить в широкому аспекті: перехід на розрахунки російськими рублями під час будь-яких зовнішньоекономічних операцій між Україною та РФ; формування частини резервів Нацбанку у російських рублях і внесення відповідних змін до класифікатору валют; перехід на розрахунки російськими рублями за поставки природного газу між НАК «Нафтогаз» та РАО «Газпром».

Найбільш активними публічними прихильниками вказаних вище ідей були саме українські високопосадовці, передовсім Голова НБУ.

Проте, не зважаючи на численні заяви російських високопосадовців, рубль на цей час не є вільноконвертованою валютою і не входить у склад золотовалютних резервів провідних центробанків світу.

Не дуже втішні прогнози щодо рубля на 2012 рік формують російські експерти. Згідно із дослідженнями Центру розвитку Вищої школи економіки, у середині 2012 року обсяги експорту та імпорту в Росії можуть зблизитися і новому президенту відразу після інавгурації доведеться вирішувати, як пояснити населенню ймовірну девальвацію рубля. Експорт Росії на дві третини формується за рахунок експорту вуглеводнів. Це означає, що при стабілізації світових цін на нафту, експорт застигне, а імпорт продовжить неухильне зростання.

У сучасній світовій історії, жодна країна, економіка якої базувалася на сировинних поставках, не змогла надати своїй валюті статусу світової резервної одиниці. При цьому згадаємо такі «сировинні» країни як Ірак, Іран, Венесуелу, ОАЕ, Саудівську Аравію, ПАР тощо.

На цей час відсутні будь-які економічні підстави для включення російського рубля до складу валютних резервів НБУ, більше того, зважаючи на волотильність курсу рубля та девальваційні прогнози, формування рубльових резервів несе у собі значні валютні ризики і може призвести до прямих збитків у вигляді негативних курсових різниць.

За умови відсутності російського рубля у переліку розрахункових валют системи CLS (Continuous Linked Settlement), немає підстав і для включення рубля у першу групу класифікатора валют НБУ, до якої належать, зокрема: австралійські долари, англійські фунти стерлінгів, долари США, канадські долари, японські ієни, євро, СПЗ тощо.

Оголошені Головою НБУ п. С. Арбузовим плани щодо включення рубля у склад валютних резервів Національного банку можна розглядати і як політичну, при чому не самостійну, гру, метою якої може, бути регіональне посилення Російської Федерації на фінансових ринках країн СНД у контексті інтеграційних векторів російської державної політики (це ініціатива НБУ і уряду?) відволікання уваги від проблем з валютними резервами України і утриманням курсу гривні. Все це, зрозуміло, не підвищує довіри до НБУ.

Взагалі, якщо проаналізувати політико-економічний аспект міжнародних розрахунків із використанням російських рублів, то на сьогодні лише три країни, які не входять до СНД, розглядають можливість використання рублів у двохсторонніх торгово-економічних операціях: Китай, Іран та Венесуела. Але і то з певними обмеженнями: Китай готовий використовувати рубль на рівні з юанем у розрахунках, але не готовий формувати у рублях національні резерви, при цьому Росія висловлює готовність частину своїх резервів формувати саме у юанях; Іран готовий використовувати рублі у розрахунках без відповідних кроків по відношенню до своєї національної валюти з боку РФ, але також не готовий формувати у рублях національні резерви; Венесуела готова використовувати рубль і в розрахунках, і при формуванні резервів, але за умови симетричних дій з боку Росії по відношенню до болівару.

Отже ми бачимо, що співпраця із РФ формується країнами на паритетних двосторонніх засадах, виходячи із власних геополітичних потреб: для Китаю важливо просувати юань як світову резервну валюту і він готовий зробити певні кроки назустріч рублю, але перевага залишається на боці китайських інтересів; Іран готовий використовувати рубль для мінімізації можливих фінансових санкцій по блокуванню валютних рахунків за кордоном; Венесуела використовує операції з рублем для підтримки антиамериканської риторики (проти США) та зміцнення регіонального лідерства серед країн Південної Америки, але за умови поваги до власних національних цінностей (симетричне використання болівару).

Що стосується України, то Голова НБУ за весь 2011 рік так і не зміг сформувати українського інтересу при формуванні національних резервів та зовнішніх розрахунків у російських рублях. При цьому, з боку Росії жодного разу не прозвучали пропозиції щодо симетричного використання гривні: у взаємних розрахунках або у валютних резервах Цетробанку.

Але якщо операції НБУ можуть бути підпорядковані відповідно до рішень його Голови політичним цілям, то використання рублів у зовнішніх розрахунках між українськими та російськими підприємствами регулюють виключно ринкові механізми і головним показником при цьому є динаміка курсу гривні по відношенню до відповідної іноземної валюти.

Динаміка валютної пари гривня/рубль є нестабільною, схильною до значних коливань. Формуючи середньострокові контракти, українські підприємства навряд чи будуть закладати у ціни значні курсові ризики девальвації рубля по відношенню до гривні. Ціноутворення у доларах США демонструє більшу стабільність та надійність.

Що стосується російського імпорту в Україну, то тут ми маємо переважно імпорт енергоносіїв (нафта, природний газ) і, розглядаючи можливість розрахунку за них у рублях, Росія жодного разу не запропонувала Україні змінити газові контракти і зафіксувати ціну на природний газ у рублях. В таких умовах використання рубля у розрахунках за енергоносії є звичайним механізмом крос-курсу гривні до рубля через долар США і нічого не додає у конвертованість російської грошової одиниці. Справжнім кроком до такої конвертованості рубля могло б стати ціноутворення на російські сировинні ресурси у рублях, а не у доларах США. Але на такий крок Росія схоже не готова. Росія не хоче брати на себе валютні ризики своєї валюти. А НБУ готовий? Стимулюючи розрахунки у рублях, Росія лише намагається штучно збільшити попит на рубль і таким чином зняти девальваційний тиск на нього. В зв’язку з цим, виникає питання, - звідки взяти необхідну масу рублів на українському валютному ринку?

У 2010 році товарообіг між Україною та РФ вийшов на докризовий рівень і склав майже 42 млрд. дол. США, при цьому від‘ємне сальдо для України зросло до 4,4 млрд. дол. США. У 2011 році, за оперативними даними Державної служби статистики, товарообіг зріс до 55,5 млрд.дол. США, головним чином через подорожчання енергоносіїв. Відповідно збільшилось і від‘ємне сальдо для України (до 4,6 млрд. дол., а у торгівлі товарами – до 9,3 млрд. дол.). Важливо зазначити, що у торгівлі з Російською Федерацією для України історично склалося від`ємне сальдо: 2007 р. – всього 1,5 млрд. дол., в т.ч. торгівля товарами 4,2 млрд. дол.; 2008 р. – всього 0,7 млрд. дол., в т.ч. товари – 3,7 млрд. дол.; 2009 р. – всього 1,9 млрд. дол., в т.ч. товари - 4,7 млрд. дол.; 2010 р. – всього 4,4 млрд. дол., в т.ч. товари 8,8 млрд. дол., 2011 р. – всього 4,6 млрд. дол., в т.ч. товари - 9,3 млрд. дол.

Навіть якщо плани Уряду по скороченню споживання природного газу у 2012 році стануть реальністю і Україна закупить у Росії лише 27 млрд. куб. м, обсяг таких закупок складе при ціні 416 дол. США/тис. м.куб. більше 11 млрд.дол. США. Відповідно до річного звіту НБУ за 2010 рік, обсяг операцій з російським рублем у загальній структурі валютного ринку України склав 2,56 млрд. у доларовому еквіваленті або 6,1%. Звертаємо увагу, що мова йде про загальний обсяг операцій з купівлі й продажу валюти.

Враховуючи вищевказане, НБУ має знайти на внутрішньому ринку обсяг пропозиції російських рублів на мільярди доларів США (у еквіваленті). Звичайно, що таких ресурсів на внутрішньому ринку немає. Такі ресурси можуть запропонувати через дочірні українські банки російські державні фінансові установи. Але, отримавши гривню за продані рублі, вказані банки, цілком ймовірно, направлять отриману гривневу масу на внутрішній валютний ринок України для купівлі доларів США. В таких умовах невиправданим є твердження Голови НБУ, що розрахунки у рублях не призведуть до втрати валютних резервів. Вказане твердження було б цілком обґрунтованим, якби на внутрішньому ринку України було зафіксовано стабільне перевищення пропозиції російських рублів над попитом на них, і це перевищення було співставиме із обсягом розрахунків за російський природний газ. Але як продемонстрували показники валютного ринку, таких ресурсів в Україні немає, а створення додаткового, штучного, попиту на російський рубль з боку гривні призведе лише до посилення девальваційного тиску на гривню із певним часовим лагом.

- Російський рубль на цей час не є вільноконвертованою валютою і формування національних резервів у рублях несе значні курсові ризики, особливо враховуючи ймовірність девальвації рубля у 2012 році. Враховуючи коментарі з цього приводу фахівців МВФ, останній таких новацій не сприймає. Це може ускладнити і без того непрості стосунки України з Фондом, оскільки показник обсягу валютних резервів є одним із критеріїв виконання програм.

Використання рубля у двосторонніх розрахунках можливе лише на симетричних, вільних, ринкових умовах, однакових і для гривні, і для рубля.

Використання рубля для розрахунків за природний газ доцільне при ціноутворенні у рублях у відповідних контрактах на поставку та при значному перевищенні пропозиції рублів над попитом на внутрішньому валютному ринку України.

Будь-які кроки НБУ по створенню сприятливих умов для рубля мають супроводжуватися симетричними кроками по відношенню до гривні.

Кроки НБУ по інтеграції до рубльової зони мають кореспондуватися із вектором зовнішньої політики України.

Запровадження рубля в розрахунки з Росією істотно розширить можливості останньої для посилення економічного і політичного тиску на Україну. За наявності багаторічного від`ємного сальдо торгівельного балансу з Росією, Україні нічого не залишиться як одержувати потрібну рублеву масу неекономічним шляхом: через розпродаж чи здачу в оренду Росії своїх стратегічних цінностей – землі, підприємств, об`єктів інфраструктури, включаючи газо- і нафтопроводи, порти, валютні запаси тощо, та ще активніше експортувати свою найбільш кваліфіковану робочу силу та інтелект в Росію, знекровлюючи далі національну економіку. Крім того, розширюючи фронти торгівельної війни з Україною (на зразок сирної), Росія штучно зменшуватиме надходження рублів на український ринок, що спричинюватиме девальвацію гривні і ускладнюватиме підтримання її стабільності на внутрішньому ринку.

Які змістовні аргументи стоять за розглянутими заявами керівництва НБУ – суспільству невідомо, але те, що за ними важко знайти економічні аргументи, що базуються на інтересах України, то є факт, і це підриває довіру суспільства до НБУ, що є небезпечним і недопустимим для держави.

Олександр Сугоняко, заслужений економіст України, Президент Асоціації українських банків, Віце-президент Центрально-Євразійської банківської федерації