Муфлон вірменський

«Муфлон», хоча б і «вірменський» - це не тільки розповсюджене в кримінальних і урядових колах визначення ділового партнера, але й шляхетна парнокопитна тварина - Armenian Mouflon (англ.). До 90-х років 20-го століття ніякого «муфлона вірменського» не було. Зоологи (не плутати з «ботаніками») знали тільки снігового барана Гмеліна (Ovis orientalis gmelini). Навіть ветерани МВС, що розганяли єреванський мітинг 1989 року, ще пам'ятають, що Вірменія населена вірменами, а не «муфлонами». Натомість ареал перебування вірменського муфлона - Туреччина та Іран.

Видео дня

На відміну від сицилійської, вірменська мафія не завжди викликає однозначно позитивну реакцію телеглядачів. Однак не можна не захоплюватися здатністю цих присадкуватих добродіїв витрачатися на зоологів, не тільки на порівняно дешевих пострадянських, але й на англомовних. Очевидний культурологічний жест: нехай у Туреччині не залишилося вірменів, але вірменський муфлон завжди буде нагадувати цивілізованому світові за майбутній реванш.

Геноцид українців, як і геноцид вірменів не визнаний світовим співтовариством. Але замість того, щоб назвати милозвучним українським ім'ям яку-небудь симпатичну тваринку на суміжних спірних територіях - благо вибір великий, українці навіть сірого зайця (lepus europaeus) називають «русаком». Завтра чого доброго назвуть «більшовиком». І це не жарт. Нашого, європейського зайця вже сьогодні обзивають «типовим мешканцем Євразії». Хоча всі знають, що типовими мешканцями Євразії є вертухаї на вишках виправно-трудових установ табірного типу посиленого режиму.

Сьогодні в Україні необхідністю мати власних муфлонів стурбований тільки Президент. Дає взнаки шляхетність його походження від татар Віленського краю. У той час, як «нові українці» перетворюють свої мисливські угіддя на свинарники - у буквальному розумінні слова, розводячи там близьку їм за духом тварину (про неї - додатково), Президент, відповідно до своїх гуманітарних пріоритетів, заклав у резиденції Межигір'я кіш (кишлак, зимівник, зимове становище кочівника-вівчаря).

Можливо, коли Ганна Герман розповість йому про існування зоології, у бюджеті знайдуться гроші на українізацію латинської назви якого-небудь парнокопитного, плазуна, рукокрилого або хоча б членистоногого. До речі, у минулому році в Лаосі відкрили нову людиноподібну мавпу, різновид гібона. Лаоські зоологи (люди спостережливі, але зовсім не багаті) саме шукають підходящу назву. Наприклад: hoolock donbasus. Якщо в Донецьку росте пальма Мєрцалова, то на ній повинна сидіти донбаська мавпа.

Мораль цієї байки така: В усьому світі фасади п'ятизіркових готелів прикрашає десяток-другий національних прапорів, серед яких завжди є американський і ніколи не буває українського. Коли мій добрий знайомий - київський азербайджанець приїжджає в Аргентину, він доплачує 100 доларів і вимагає щоб на фасаді готелю, де він зупинився, вивісили український прапор. В Аргентині живе чотирьохсоттисячна українська діаспора, і там частіше, ніж можна було б очікувати, бувають офіційні особи з України. Нікому з них ніколи не спадала на думку подібна ідея. Муфлони...