Відкритий лист до європейських політиків щодо політики невтручання…

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ до європейських політиків

Видео дня

щодо проблем толерантності, вибіркової демократії та політики невтручання у справи «маленьких» країн…

Шановні пані й панове!

Мені здається, що останнім часом світ дедалі швидше перетворюється на добре зрежисований театр абсурду, в якому комусь виділено роль цапа відбувайла. Мене, зокрема, турбує той факт, що сьогодні таким цапом стає моя держава і мій народ, а мене самого при цьому переконують, що тиск на Президента та уряд моєї країни здійснюють винятково з метою захисту від свавілля і тиранії влади.

Зокрема, це стосується метушні навколо справи Ю.Тимошенко, якій я глибоко співчуваю як людині, але хотів би отримати чіткі відповіді з приводу її діяльності на посту прем’єр-міністра.

Я не маю ілюзій щодо стану судочинства в моїй країні, але так само не вважаю природнім, коли політики з інших країн настійливо рекомендують нам як жити. І то не тому навіть, що сумніваюсь у їхніх добрих намірах, а лише тому, що маю сумніви щодо їхнього розуміння всієї складності проблем – соціальних, економічних, політичних і навіть ментальних – які намагається, на жаль, не завжди успішно, вирішити українська влада.

Натомість, коли читаєш висловлювання західних політиків щодо України, складається враження, що всі наші проблеми пов’язані зі справою Юлії Тимошенко. Даруйте, але якщо так, тоді хотілося б почути відповіді на кілька простих запитань.

Якщо Україна повинна віддати уряду Росії понад 400 мільйонів доларів, а саме таку вимогу виставлено в листі від Міністерства оборони Росії, надісланому цього літа до уряду України, то не лише уряд, а й я, як платник податків, хочу знати: хто створив цей борг і чому сьогодні його мусимо сплачувати з бюджету, відбираючи кошти в дітей та хворих?

Якщо борг ЄЕСУ та приватних компаній Ю.Тимошенко та П.Лазаренка, взятий під державні гарантії, коли останній був прем’єр-міністром, то чи не було б справедливим, аби ці люди та їх компанії його й сплачували, а не перекладали на плечі платників податків?

Найбільшою проблемою, пов’язаною з усвідомленням демократичних цінностей громадянами України є те, що люди втратили довіру до влади. І то втратили саме тому, що владні інституції перестали нести відповідальність за свою діяльність.

Саме тому, в українських реаліях судовий розгляд діяльності колишнього прем’єр-міністра є знаковим, бо створює прецедент, нагадуючи всім нашим політикам про відповідальність.

Якщо справді колишній прем’єр уклала кабальну угоду з Росією, яка стратегічно невигідна державі (а ні для кого не секрет, що ціна на російський газ є однією з ключових економічних проблем України), то чому це не повинно бути предметом судового розгляду?

Проблема недовіри до судової системи в Україні постала не сьогодні й не вчора. Але я не думаю, що це дає право політикам інших держав ще до судового засідання називати український суд «несправедливим». Чи не здається вам, що така поведінка є не лише відвертим тиском на суд, але й неповагою до судової системи моєї держави взагалі?

В Інтернеті поширено чимало інформації про осіб, які були притягнуті до судової відповідальності у зв’язку з тим, що співпрацювали з компаніями, так чи інакше пов’язаними з іменем Ю.Тимошенко. Чому ви вважаєте, що такі дивні збіги обставин діяльності колишнього прем’єр-міністра не можуть бути предметом розгляду суду?

Чимало економістів України вважають, що «газові угоди» з Росією зробили українську економіку більш залежною від неї. Чому вам здається, що судове розслідування причин підписання таких угод є «політичним замовленням влади», а не захистом національних інтересів України?

Дмитро Стус, лауреат національної премії України ім. Тараса Шевченка