Гройсман чи Яресько?

Дуже важко оцінювати кандидатури на посаду прем’єр-міністра, якщо ми не бачили їхніх програм і напрямків діяльності. Ми сьогодні ведемо мову про імена, а залишаємо поза увагою найголовніше, те, що мали би обговорювати: програми.

Але за враженнями, виходячи, що нинішній голова Верховної Ради – представник нашої діючої системи, то доволі малоймовірним є те, що політика Володимира Гройсмана буде чимось відрізнятися від політики чинного прем’єр-міністра України.

Натомість Наталія Яресько, як очікується, буде насамперед виконувати рекомендації Міжнародного валютного фонду щодо України: меморандуми та умови МВФ.

Існує думка, що пані Яресько у ролі очільника українського уряду хотіли би бачити міжнародні інвестори, які буцімто готові вкладати свої гроші у розвиток української економіки. Вважаю, що подібна реакція з’явилася з огляду на те, що пані Яресько не є представником української політичної системи. Це людина західної системи, зокрема, американської.

Читайте: Технократичний уряд нічого не змінить

І авансові позитивні очікування – це реакція на зміну економічної політики в Україні як у державі. А цих змін весь інвестиційний світ чекає вже давно, оскільки наша держава є напрочуд привабливою з точки зору вкладання коштів у практично всі сектори економіки.

Але нині інвестиції сюди не йдуть лише з огляду на відсутність будь-якої економічної політики. Саме з цією кандидатурою пов’язують доволі суттєву порцію сподівань на появу збалансованої економічної політики.

Нині сили впливу на кандидатуру, що очолить уряд, розділилися: міжнародна спільнота хоче бачити у цьому кріслі нинішнього міністра фінансів Наталію Яресько, для української політичної еліти зручнішим варіантом залишається Володимир Гройсман.

Звідси виникає питання: а хто ж із цих двох головних кандидатур отримає підтримку широкої громадськості? Першочерговим критерієм є поява у нашій державі дієвої влади, насамперед, керівництва Національного банку, яке би, нарешті, почало працювати як влада. На основі політики, що реалізує певну програму.

Саме тоді Україна стане ефективнішою в економічному плані, саме тоді можна сподіватися, що ми переведемо нашу економіку із стадії падіння на зростання.

Якщо зациклюватися саме на цих двох кандидатурах, то враховуючи нашу величезну залежність від західного світу, вибір між міністром фінансів та Головою Верховної Ради треба зробити на користь першої.