Блог | Свято Валентина нам не чуже

Святкування Дня Валентина з’явилось у житті українців не так давно, у 90-х роках минулого століття. Майже три десятиліття воно міцно вкорінюється, набуває статус традиції, відзначається, дискутується. І це – невипадково. Принаймні, існує декілька чинників, що надто популяризують ідею відзначення Дня закоханих.

По-перше, свято Валентина стало артикулюватись за подій розпаду тоталітарного гіганту – СРСР, здобуттям Україною державної незалежності. Ці події дали зрозуміти, що більше не існує табу на вияв власних думок, позиції, почуттів. Слово "свобода" отримало внутрішній, важливий для самоздійснення кожної особистості, контекст.

Другий чинник вказував на необхідність чогось більшого, ніж буденність, важливішого за примітивність, повертав пріоритети ідеальному над матеріальним. День закоханих має виповнювальну функцію – він надолужує те, чого часто бракує людині у повсякденній реальності, а саме: чуйності до іншого, уваги, доброго ставлення, якоїсь спільності, навіть – спільнотності, ще раз зауважує на тому, що людина – істота одухотворена.

Читайте: Коханий вирішив зробити сюрприз на День Валентина

Мабуть тому й згадують принагідно "святого" Валентина, святість якого, за легендою, полягала лише у допомозі закоханим поєднати свої серця, долі, душі.

День святого Валентина не є церковним святом. Більше того, клірики майже одноголосно твердять про його світське походження, відсутність зв’язку з канонічними святими.

Однак в українського народу існує давнє повір’я, що цього дня птахи починають літати парами. Людина завжди потребувала традиції – того, що передається із покоління у покоління, утворює власну неповторну сутність, сакралізує спільний життєвий простір. Тож така тяглість до вільного відтворення своєї неповторності у єдності особистісних прагнень стає вищою за будь-яку комерціалізацію, меркантильність, спробу наживи, тощо. Видається, що саме таку відповідь дає щороку у цей день пересічний українець, відзначаючи Свято закоханих – День святого Валентина.