Блог | Рік без російського газу. Що далі?

Рік тому Україна мала об’єктивні причини припинення споживання російського газу і припинила співпрацю з країною-окупантом. Та екс-уряду не можна було просто від нього відмовлятися, не продумавши всі варіанти розвитку подій. Справа у тому, що відмова від російського газу – це, в першу чергу, відмова від газу як джерела енергії (скорочення споживання газу у промисловості). Поки ми не відчуваємо наслідків цього кроку, втім вони можуть бути.

Справа у тому, що Україні після прийняття такого "газового" рішення слід було одразу розробити якісну програму енергоефективності і направити на її реалізацію кошти. Нині ж така програма лише розробляється.

Те, що протягом цього року відбувалось у регіональних житлово-комунальних секторах (тобто, заміна труб в котельнях, встановлення лічильників і тому подібне) – не є повноцінною програмою енергоефективності. Останньою не є і утеплювання своїх домівок українцями.

Україні необхідна програма, яка забезпечить значне зменшення використання імпортного газу в промислових масштабах, адже населення скоротити споживання газу вже не може (всі, хто хотіли утеплити свої будинки і відмовитися від газового опалення вже це зробили). Власне, газу для українців треба небагато і для цього у нас є його достатня кількість (маю на увазі той газ, який видобувається в Україні). Нинішнє завдання уряду – організувати все так, щоб система енергозбереження запрацювала у промислових масштабах і бізнес при тому не втратив своїх ринків.

Читайте: Оккупанты оставят Крым без газа?

Відсутність комплексної програми ефективності – це, в першу чергу, відсутність коштів. У цьому не винен нинішній Кабінет міністрів. В цьому плані я насправді чудово розумію і Гройсмана, і Коболєва. Де ж взяти ці гроші? До прикладу, кошти, які нині уряд отримує з тарифів, він використовує для збільшення газовидобутку. Втім, можливо, слід оцінити перспективи енергозбереження і тоді у додатковому газовидобутку просто не буде потреби?

Гадаю, в якісній програмі енергозбереження повинна бути заміна електромереж і старого обладнання на нове і тд. Та українцям слід зрозуміти: якщо це робити так, як треба, то на це підуть величезні гроші, а сама реалізація програми займе до 10 років. До прикладу, невелика Литва, яка вирішила проваджувати енергоефективну програму з 2015 року (і якій фінансово допомагала Європа) – тільки зараз взялась за утеплення будинків у Вільнюсі. Тобто, як бачите, це може затягнутися надовго.