Блог | Яценюк втрачає гарантії очолити Уряд

Процес створення парламентської коаліційної більшості блокується, і причиною затримки підписання контракту між політичними силами є кадрові питання. Посилаючись на власні джерела в "народному фронті", мені стала відома не публічна позиція партії Яценюка, яка безкомпромісно наполягає на збереженні за собою МВС, на "контрольному пакеті" в Уряді, більш ніж 41% кабінету за квотою НФ, а також над керівними органами парламенту, фактично ігноруючи пропозиції партнерів щодо відмови від квотного принципу, яка провокує політичну корупцію.

Більш того. Амбіція НФ в кадровому питані робить з інших учасників коаліції спостерігачів та статистів, і це при тому, що за результатами виборів "народний фронт" не може претендувати на роль фактичного переможця маючи фракцію в 82 людини, тоді як "Блок Петра Порошенка" налічує 132 члена фракції, а "Самопоміч" 33, майже половину від загального складу "Народного Фронту" .

"Самопоміч" підтримує ініційований БПП принцип персонального призначення міністрів за рівнем професіоналізму, а не квотами, і Ганна Гопко (Самопоміч) та Павло Резенко (БПП) публічно відмовились від посад міністрів, які відвів їм Арсеній Яценюк в власному пакеті квотного перерозподілу міністерств, прийнявши такі рішення без попередніх консультацій з партнерами. Президент Порошенко, у свою чергу, задовольнив амбіцію Арсенія Яценюка посісти місце прем’єра , запропонувавши майбутній фракції БПП підтримати його кандидатуру на пост глави Уряду, але це не надає регламентованого права Яценюку виступати в ролі модератора створення коаліції та формування Уряду, більш того, узурповувати його партією кабінет міністрів та парламент. Ми досі не почули остаточного звіту за період виконання своїх обов’язків, ні Яценюка, ні його міністрів, яких він пропонує залишити при посадах.

Очевидно, ми спостерігаємо негативну тенденцію, але вона небезпечна не так для України, як персонально для Арсенія Яценюка. За деякою інформацією, розглядається й запасний варіант вирішення спровокованої "народнофронтовиками" кризи , за яким на посаду прем’єр - міністра може бути запропонована позапартійна фігура, яка має кредит довіри серед громадян. Фактично погодитись на вимогу НФ щодо його квот заради створення проєвропейської більшості.

Підсумовуючи це, дозволю собі висловити точку зору. Я не бачу жодного переконливого аргументу, за яким будь-який прем’єр-міністр має здійснювати контроль над міністром Внутрішніх Справ, до речі, якому підконтрольна "Національна Гвардія" та окремі батальйони. Під час зовнішніх та внутрішніх загроз силові структури має координувати Генштаб та Головнокомандувач. Це логічно, враховуючи зони відповідальності Президента. Я розумію, чому НФ принципово вимагає продовжити контроль над МВС та підрозділами, але ця амбіція загрожує національній безпеці та створює умови для приватизації силового органу однією політичною структурою.