Блог | Чого вам ніколи не покажуть на жодному телеканалі

Я зара вам покажу і розкажу те, про що ніколи не говорив. Про панк-фестиваль у Славутичі. Тільки насправді ця історія не про панк-фестиваль у Славутичі. Тобто це спершу так здається. А на правді - там все глибше.

Це історія про декомунізацію. Це декомунізація для молодих. Це набагато правильніший спосіб боротьби з комунізмом. Бо це не боротьба проти комунізму. Це боротьба за інші погляди і цінності. Це боротьба "ЗА". Це створення нових ідей і смислів замість совка. Це створення чогось набагато більшого, ніж якісь політичні погляди.

Ця історія про те, як робити те, що подобається навіть тоді, коли немає можливості, досвіду і ресурсів.

Ця історія про те, як мера Славутича хотіли запросити на пре-паті панк-фестивалю. Про те, як підлітки вчаться бути дорослими.

Читайте: Декоммунизация: маниакальное возбуждение

Про те, як дорослі не вірять, що підлітки можуть бути відповідальними.

Ця історія про батьків і дітей.

Про досвід. Про досвід і незвідане, я би пишно це не звучало. Про те, чого ми всі можемо навчитись у Саші зі Славутича, навіть якщо ненавидимо панк чи не знаємо про існування пост-панку.

Це історія про те, чого вам ніколи не покажуть на жодному телеканалі. Це історія про те, як буденність намагаються розмалювати.

Це історія про нашу країну, якщо хочете. Тільки без зрад і перемог. А з роботою, вірою і бажанням зробити щось нове - чого ще не було. Принаймні в масштабах одного міста. І я не скажу вдалось їй зробити це чи ні. Щоб не псувати враження від перегляду.

Читайте: Синдром Эксампея-Благомира, или Почему в Украине не работает декоммунизация

Ці відео викликали у мене такі добрі емоції, яких я давно не відчував від українських новин.

Ну і наостанок - не майте справу з г*ндонами з панк-гурту "Мєтєль". Вони кинули Сашу зі Славутича і не приїхали на її фестиваль, хоча обіцяли, а Саша вже купила їм квитки.