Блог | Поезія з перчинкою

Всім вітання! Я та сама СолоХа, чій продюсер Бебешко, саме та СолоХа, що не просто співа та танцює, а ще й та, якій є що сказати!)

Гості моєї оселі, друзі та знайомі, шанувальники та й просто незнайомі люди мають в голові безліч роздумів і цікавих ідей, різноманітних думок на будь-які теми!

Дехто, навіть має талант до поезії, але соромиться його розкрити! А я погоджуюсь з Катоном Старшим, і вважаю, що краще ті, які червоніють, а не ті, які бліднуть.

Ось так вже маю цілих два збірника поезії з перчинкою.

Раджу всім висловлювати свої думки та дарувати емоції оточуючим! От наприклад, останнім часом звернула увагу на проблему усіх провінційних дівчат - усі вони хочуть до столиці! І це добре, я вважаю. Але. Як почую ці розмови поміж дівчат ненароком... Навіщо ж всім хвастатись тим, чтого в тебе ще немає? Та ще й таким чарівним міксом суржика з російською мовою.

А ще й потім, за рахунок своєї мрії, задирати носа перед іншими людьми, ображати їх, при цьому соромлячись свого роду з села...

А чого вартий одяг з тваринним принтом. О люди добрі, скажу вам - це зовсім не годиться...

За одну мить прийшла в мої думки весела гумореска під назвою БАЛАБОЛКА.

Головна її думка - це, коли про щось мрієш, навідь про столицю , а мрія ще не здійснилася, не треба всім про це базікати й ставити себе вище за людей , бо можна зачепитися і впасти ! А ніхто ж руки не подасть...

БАЛАБОЛКА

Із села Гостра Могила

Дівчинка Тамара

Продала свинячі рила

Трішки нагуляла –

Та й квиток до Києва

Молода придбала.

Йде до хати через гендель

Зустріча Миколу

Він їй: "Здраствуй чорноброва,

Чи ми не знайомі?"

А Тамара каже: "Хто ти?

Я "почті" столична

Завтра в Київ переїду

Буду жить "отлично"!

Ти тут "гостромогильчанин"

Крутися як знаєш

Стану я вельможна "Чіка"

Мене не впізнаєш.

Буде в мене біла тачка

І бабла валіза

Я візьму собі псевдонім

Стану "Монна Ліза".

Запишу дует з Потапом

Піду в депутати

Можу зараз я тобі

Свій автограф дати".

Так базікала Тамара

Руками махала ,

Що ногою зачипилась

За багнюку й впала .

Каже Тома: "Ой Миколо!

Допоможи встати!

Така яма величезна,

Немов цілі Штати".

Та ти що каже Микола

Я - простий робочий

Не осмілюся ніколи

Подивитись в очі.

"Монна Ліза"кажеш - в тебе

Ручки як перлини

Я ж в говні з ранку до ночі

Ближче до скотини.

Почекай-но ти до ранку

Може із столиці

Їхать буде сам Меладзе

Та його дівиці.

Та куди там , через тиждень

Будут проїжджати

На крутих точілах самі –

Круті депутати.

Не забудь прийняти в ямі

Еротичну позу нехай думають, що пані

З іншого "колгоспу".

Рік пройшов - в селі гулянка

Лежать п'яні між курей,

Наша дівчинка Тамарка

Ближче стала до людей))

Отож 'Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь'! Й буде Вам щастя!

Й не робіть дурниць.

Ваша СолоХа!

Тепер в усіх мегаполісах!