Блог | Ті, що їдять з руки

Днями Верховна Рада внесла зміни в Закону України "Про вибори народних депутатів України". За аналізом "Публічного аудиту", ці зміни суперечать Конституції України та містять норми, які роблять кандидатів у народні депутати маріонетками в руках партійного керівництва.

Висвітлюючи цей законопроект, мас-медіа акцентували увагу виключно на тому, що він прийнятий під наступного на проходження в Раду кандидата в списку БПП, аби його виключити зі списку політсили. Ніхто не надав увагу тому, що цей законопроект потребує висновку Конституційного Суду. Крім того, що дуже важливо, він не конкретизує підстави, через які кандидата можуть виключити зі списку (такими, приміром, могли б вважатися факти вчинення злочину, провадження досудового розслідування щодо неї). Причини залишаються на розсуд фантазії керівництва партії, що робить кандидатів, включених до списків, маріонетками в руках керівників партії", – стверджує спеціаліст.

Так, зміст частини сьомої статті 58 Закону України "Про вибори народних депутатів України" доповнено положенням про те, що "після оголошення результатів виборів кандидати в депутати можуть бути виключені з виборчого списку за рішенням з’їзду партії".

В обґрунтуванні до Закону йдеться, що кандидати будуть виключені зі списків, якщо вони "не відповідають високим вимогам щодо кандидата у народні депутати з огляду на його непрофесійність, безініціативність тощо".

При такій мотивації виникає тільки одне питання: яким чином ці люди потрапили в список партії, будучи непрофесійними чи неініціативними? За великим рахунком, половину нардепів, які не відвідують пленарні засідання, засідання фракцій, комітетів, "кнопкодавлять", не вносять законопроекти можна вважати такими, що не відповідають "високим вимогам народного депутата". От тільки питання щодо виключення їх зі списків залишиться виключно на розсуд голови партії, а це фактично робить його владу по відношенню до народних обранців необмеженою. Можна спрогнозувати, що голова скористається таким впливом для тиску на депутатів, які стануть просто "ручними"".

До того ж, у перехідних положеннях законопроекту зазначається, і те, що "дія цього Закону поширюється на виборчі списки кандидатів у народні депутати України від політичних партій, які були суб’єктами виборчого процесу на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року". Ця норма, за словами спеціаліста "Публічного аудиту", суперечить статті 58 Конституції України, яка визначає, що закони не мають зворотної дії в часі (крам випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи). Тоді як новоприйнята норма погіршує права народних депутатів.

Крім того, за статтею 22 Конституції, конституційні права й свободи гарантуються та не можуть бути скасовані, і при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав. Тобто, реалізуючи через політичну партію своє конституційне право бути обраним до органів державної влади, у тому числі до Верховної Ради України, на громадянина поширюються гарантії, визначені ст. 58 Конституції України щодо недопущення зворотної дії у часі нормативного акта, а також положення ст. 22 Конституції України щодо непорушності та недопустимості звуження змісту й обсягу прав.

За висновком "Публічного аудиту", такі зміни могли б мати місце в цивілізованій країні, де виборці голосують за ідеологію партії й традиції. Проте в Україні партії досі будуються не на ідеології чи принципах, а на ситуативних особистих інтересах. Виборці ж, за звичкою, голосують за конкретних осіб, які уособлюють політичну силу, а не за принципи політики, які ця сила сповідує.

Тому на практиці виявиться, що виборець проголосував за кандидата, якому він в силу переконань симпатизує і який проходить у Раду. Припустімо, ця людина совісно представляє інтереси виборців, але цілком випадково не погоджується з якимось рішенням голови партії, бо вони суперечать обіцянкам, наданих своїм виборцям. Так ось за новою нормою виборцю за голос подякувати, до політичної партії обранця зарахували, але потім виключили, завівши замість нього більш комфортного та зручного. У сухому підсумку – влада голови партії дорівнює владі народу. Схоже, ми впевнено крокуємо до поступового впровадження партійного авторитаризму.