Блог | "Не територія": що насправді хоче Путін від України
Виртуальный мемориал погибших борцов за украинскую независимость: почтите Героев минутой вашего внимания!
Американський конгресмен Данкен Гантер висловив думку, що Росія може залишити Донбас, якщо Україна погодиться віддати Крим.
"Чи готові українці на те, щоб поступися Росії Кримом, визнаючи, що там живе багато росіян, багато людей, які почуваються близькими до Росії. І визнаючи, що росіяни хочуть там побудувати військову базу, якою вони не поступляться. Що українці хочуть? Щоб США вторглися в Крим? Це неможливо! А що можливо? Якщо росіяни не готові залишити Крим, але готові залишити Східну Україну – то хіба це погано", - зазначив Гантер.
Це приватна думка конгресмена і вона навряд вплине на майбутню зовнішню політику Америки щодо України. Ця заява – наслідок щирої віри у те, що така ідея сприяє розв’язанню українсько-россійського конфлікту, оскільки Гантер бував в Україні і в курсі, що тут нині відбувається. Та слід розуміти, що ніяких гарантій територіальні поступки України не мають: вони не зможуть зупинити російську агресію.
Читайте: Медальки за Крым и Донбасс
В принципі, Росія нічого й нам не пропонує: Кремль не збирається виводити свої війська з Донбасу. Зрештою, головна ціль Путіна – далеко не територіальні надбання України. Вони хочуть розсердити НАТО, стати авторитетнішими для ЄС і США, а також підвищити свою конкурентоспроможність на міжнародній арені. Російська Федерація і справді донині вірить, що всі ці цілі для неї досяжні.
Характер російської режиму такий, що принизити його зможе тільки сила: або економічна, або військова. Саме ця сила і зможе переконати Росію, що агресивна варварська політика результату не приносить.
Ідея позбутися окупованих територій не є популярною й в Україні – її підтримують 5-7% нашого населення. Інша справа, що велика частина українців, не розуміючи, як влада планує завершити війну на Донбасі і повернути Крим – зневірилися і бажає миру за будь-яку ціну. Зараз в Україні приблизно однаково популярні думки щодо ідеї заморозки конфлікту та його продовження без поступок щодо територій. До слова, остання ідея навіть не настільки популярна, як ідея воювати до переможного кінця. Тому все це – ніщо більше, аніж мейнстрім суспільної політичної думки.