Блог | І все по колу?

Ми, український народ – бидло. Саме такими вважають нас наші нинішні державні можновладці. Лише нинішні. Попередні, будь-то Ющенко, Янукович чи Кучма, так не поступали. Дурили, грабували, пригнічували, але за бидло не рахували. Бо все ж таки оглядалися, щоб не перегнути палку. Ці ж – ні. Гнуть безоглядно, поступають, як недбайливі хазяї з безсловесною худобою, вигрібаючи чисто все з годівниць. А народ? Якихось безмовних істот чи не нагадує?

Пам’ятаю з молодості, коли початкуючим літпрацівником районної газети став свідком, як огрядний голова колгоспу відмовив селянкам видати якісь продукти з колгоспної комори. А потім повернувся до мене і довірливо проговорив: "Не понажираються". Певно, сприйняв мене, людину з райцентру, за свого.

Чимось нинішні можновладці схожі на того знахабнілого голову. Та ще страшніше. Бо забороняють, відбирають усе, до чого тільки дотягнуться, не в однієї чи двох осіб, а масово. Вже навісили страшенні, не підйомні ціни на електроенергію, всі можливі вершини перебирає газ, ростуть ціни на комунальні послуги...

Агов, Яценюче, проснися і ще раз розкажи Азарову, що видобутий в країні газ - то своє виробництво. І його вистачить на всі наші потреби. І що ціни на нього підвищувати не можна. Якщо ти сам себе у цій тираді не почув, то, може, тобі її перекаже Азаров, який колись її від тебе й вислуховував. А може тобі ще щось роз’яснить й про електроенергію, де вона виробляється і скільки коштувати має для українців.

Та навряд чи Яценюк почує, якщо не слухає навіть самого себе. Піклуватися про потреби населення він може лише тоді, коли не при владі. При владі ж стає зовсім іншим. І надзвичайно жорстоким. Не проти ворогів України. А швидше проти її патріотів. Скажено опускаючи гривню, загинаючи непосильні тарифи на все, що завгодно, розуміючи, що народ не в змозі їх потягти, він водночас упроваджує пеню на затримки з комунальними розрахунками, до якої не опускався навіть Азаров. Зшаленіло ростуть ціни на харчі. Колись, коли Кучма ставив прем’єр-міністром Януковича, вперше підскочили вони на хліб, через що той лаявся. Потім виросла ціна на якусь особливу варену ковбасу. Аж до 10 гривень з трьох. І це вже вганяло нас в шок. А зараз?..

То були перші проби можновладців на можливу реакцію суспільства – чи не збунтується. Нічого, проковтнули і витримали. Тепер розпочато обвал гривні і підвищення цін глобально.

Цей геноцид чимось нагадує середньовічну Англію, коли барони зганяли селян з їхніх осель і земель, обрікали на вимирання, щоб розширити випаси для овець. І ось нарешті й ми вступаємо в Європу. В середньовічну! Нинішні барони зганяють нас із життя, відбираючи останнє.

Досі ми були на порозі масового зубожіння. Зараз – вже за ним. І може статися все, що навіть за порогом нашого уявлення.

Путін заявляв, що розпад СРСР - то найбільша трагедія двадцятого століття. Ми не вірили. Деколонізацію, волю сприймали, як благо. Та усі наші правителі, починаючи з Кравчука і закінчуючи Порошенком, постаралися довести, що ми не праві. Потрапивши в руки ошелешених від наживи і дармівщини злодіїв і хапуг, держава не втрималася. І упала. Інакше й не могло бути. Бо її недавні і нинішні вожді з їхніми командами, піднявшись із казнокрадства, хабарництва і злодійств та розграбування усього того, що начебто належало народу, нічому іншому навчитися й не могли. Це не Форди, і не Гейтси, які піднімалися із свого розуму і виробництва того, що бажали від них люди. Цим вони і донині займаються. Наші - теж. Тільки роблять те, чого люди від них аж ніяк не бажають: коли в держави стало красти вже нічого, то почали грабувати те, що справді належить народу - полізли в наші кишені. І навіть миски.

Звідси й усі ці високі тарифи. А ще чекають по року нас величезні податки на наші кревні, куплені чи споруджені квадратні метри. Це основну масу населення розорить остаточно. І щоб врешті-решт так і трапилося, допоможуть напівдикі колектори. Вони –теж витвір наших владних багатіїв, яким, виявилося, для широкої експлуатації народних мас недостатньо існуючих ментів, прокурорів та суддів і виконавчих органів. Вони "допоможуть" заборгованим бідолахам роздягнутися остаточно, залишитися без штанів та домівок.

Чи це не трагедія, яка розпочалася з минулого століття?

Недавно послухав виступ на каналі "Гамма" лідера наших комуністів Симоненка. На відміну від колишніх ошелешених, провокаційних, брутальних і дурнуватих просторікувань у Верховній Раді, за що був вигнаний з трибуни Турчиновим, недавню промову провів розважливо, глибоко й мудро. Яценюки і їхні прибічники розорали широке поле для глобальної критики, дають йому переконливу аргументацію для звинувачень. Я, давній противник комунізму, не зміг не погодитися з його оцінками становища, перспектив, пропозиції дій. Що? Став комуністом? Напевне ж ні. Бо за роки виробив від цього імунітет. А як мільйони інших людей, які, впевнений, обходяться без такого імунітету?

Мабуть, що комуністи знову проберуться в парламент, до пори гратимуть на справедливому обуренні народу. А далі все піде по колу – експропріація експропріаторів, голод, терор, народ, партія.., Путін.