Блог | Альтернативний відпочинок на Балтійському узбережжі Литви

Це була моя перша свідома самостійна подорож. Я навчався на третьому курсі університету. Йшов 2007 рік, мені було всього 19. У одного з друзів батьки поїхали на тиждень у Єгипет і залишили сину авто. Звичайно що такою нагодою потрібно було якось скористатися.

Тому в нас виникла геніальна ідея – поїхати у місто Клайпеда, що знаходиться на Балтійському узбережжі Литви, де на той час навчався ще наш один товариш зі школи. Туди ми добиралися через Польщу, а верталися через Білорусію. Ні Польща, ні Литва тоді ще не були у Шенгені, тому довелося окремо отримувати литовську візу у Варшаві та багато інших пригод.

З цією мандрівкою пов’язано багато спогадів і вражень, більшість про які краще не розповідати. Пройшло майже десятиліття, я вже відвідав 69 країн та збираюся побачити весь світ. І ось мені знову випала нагода побувати на литовському узбережжі балтійського моря, але цього разу розповідати вже є про що і червоніти зовсім не доведеться.

Якось так сталося, що цього літа ми не побували на морі. Весною відвідували Японію, а також Західні США і Каліфорнію. Нещодавно прогримів Digital Nomad форум, в який ми вклали цілу душу, трішки здоров’я і купу грошей. Тому Мартуся мені чітко заявила, що хоче на море, інакше буде скандал.

Чесно кажучи, у мене руки сверблять братися за нові проекти, але слово жінки – "закон". Тому вибирали щось близеньке, на кілька днів і, щоб не так, як всі. Одним з найцікавіших літніх напрямків поряд є Балкани, які ми об’їздили вздовж і поперек, Середземним морем вже нікого не здивуєш, а от про Балтику швидше за все ви навіть не задумувалися. Принаймні ми точно.

І ось, анекдот в тему:

Жереб кинуто! Ми вирішили полетіли на основний морський курорт Литви, місто Паланга. Тим більше воно знаходиться зовсім поряд з Клайпедою, що пов’язана зі стількома ностальгічними спогадами, а крім того дістатися туди можна прямим перельотом з Києва від МАУ.

Обожнюю вилітати зі Львова, оскільки це завжди дає мені додатковий привід завітати до бабці, яка проживає у районі, де я виріс, що поряд з аеропортом. Мало у світі є летовищ, до яких з дому можна пішки дійти за 10 хвилин.

Швидкий переліт до Києва (50 хв.) і шестигодинна пересадка в аеропорту Бориспіль.

Можна було б звичайно махнути в столицю зустрітися з друзями, але даний час я приділив на початок написання цього посту, а також віртуальне дослідження Паланги й околиць.

Паланга

Ще один швидкий переліт (1:50 год.), встигли тільки пообідати, навіть кімарнути не було часу і ми в аеропорту Паланги, що також обслуговує і Клайпеду та всю західну Литву.

Виявляється, що з початку 2015 року країна перейшла на Євро. Якось цей факт я пропустив. Ні банкоматів, ні обмінників в аеропорту немає.

Тому довелося примазатися у таксі до однієї української панянки, яка прилетіла з донькою нашим же літаком. Виявилося, що жінка вже не вперше сюди навідується. Сама з Києва і розповідає, що тут дуже подобається. Хммм, подивимося.

Аеропорт зовсім поряд, всього за 7 км від Паланги. Ще на під’їзді видно багато людей з табличками, на яких пише "Nuoma / Аренда / Rent". Виходимо на центральній площі, щоб зняти готівку.

Ніяких готелів ми не бронювали, оскільки з неділі більшість литовських відпочиваючих повертаються домів, а проживанням у місті займається кожна друга сім’я. Тому варіантів до кольору до вибору. Бабульки з табличками практично на кожному кроці. З вивісок будинків теж нескладно зрозуміти, що є вакантні місця.

Зняли одну кімнату в симпатичному особнячку в самому центрі міста. Ціни починаються всього від 20 Євро за кімнату. Все доволі базове і здавалося, що ми потрапили назад у СРСР. Власниця будинку 91-річна бабуся, приймала нас, як рідних внуків. Чай з варенням і канапки з ікрою. Все, як має бути. Так мило. Звичайно проживання тут на всі смаки і гаманці, але нам подобається бути поближче до людей і такий ось ностальгічний колорит.

Як виявилося, Мартуся тут вже була, але в утробі матері. Її батьки проводили свій медовий місяць саме у Паланзі.

Ну що ж, настав час оглянути місто. Пішли погуляємо… Відразу милує око типова приємна Прибалтійська забудова. Гарненькі дерев’яні історичні будиночки надають місту якогось Скандинавського присмаку. Щось подібне я бачив у Ісландії.

Місцевий парк вважається одним із найгарніших у Східній Європі. Щось в тому є.

Але більшість людей приїжджають в Палангу зовсім не за цим. Перш за все це відомий пляжний курорт, куди раніше народ з’їжджався з цілого СРСР. Зараз Паланга є основним місцем літнього відпочинку литовців, а також найближчим морем для білорусів, яких тут вдосталь. Можна тут зустріти і наших побратимів.

Ось одна українська сім’я продає наш національний одяг і традиційні вироби на місцевому базарчику. Виявилося, що Ольга з Lehko UA зовсім недавно перебралася у Литву, є активним членом місцевої діаспори, а також має спільного зі мною знайомого.

Основною вулицею, що з’єднує центр міста з пляжем є Basanavicius (навіть не пробуйте вимовити, чорт язика зломить). Тут завжди людно й гамірно, купа барів і де-не-де зустрічаються вуличні музиканти.

При виході до пляжу Basanavicius продовжується пірсом, який ще на кількасот метрів врізається у Балтійське море.

Обабіч пірсу сотні людей ніжаться на сонці, але у воду багато з них не лізе. Очевидно температура води на Балтиці не така, як у Чорному морі літом або у Тайланді, Мексиці чи на Балі. Це нам ще доведеться перевірити.

Вздовж берегової лінії з другої сторони дюн всюди прокладені дерев’яні доріжки, просто ідеальні для тривалих прогулянок або їзди на велосипеді. Наступого ранку я спеціально пішов туди бігати і зупинився в мальовничій точці помедитувати. Атмосфера просто супер.

Але повертаємося до найцікавішого. Чи можливо купатися у Балтійському морі? На жаль (чи на щастя) через штормові хвилі заходити у воду було заборонено, але ж ми просто не могли поїхати з Паланги не спробувавши води. Тому все одно залізли окунутися. І знаєте що? Температура для купання цілком норм. У Хорватії мені здавалося, що було холодніше, хоча це може бути й не так, зважаючи на тепературу повітря й відносне порівняння.

Загалом Паланга справила лише позитивні враження. Чесно кажучи, на початку навіть був трішки скептично налаштованим. Але не тут то було. Хоча це не єдине місце варте уваги на прибалтійському узбережжі Литви…

Куршська коса

Ввечері наступного дня ми поїхали у Клайпеду, основне місто регіону, яке знаходиться всього за 20 км, щоб зранку відвідати дуже цікавий географічний об’єкт. Автобуси ходять практично безперестанку протягом світлового дня, а сонце тут літом тримається у небі з 5 ранку до 10 вечора.

Куршська коса це вузенька (від 400 м до 4 км) лінія землі, що тягнеться на 100 км, з’єднуючи між собою Литву і Калінінградську область Росії. Ось, як коса виглядає з неба.

З центру міста пором за декілька хвилин перевезе вас на протилежний берег і ви опинитеся у абсолютно іншій місцевості.

Зі сторони моря кілометрами тягнуться безкраї пляжі, а з іншого відкриваються непогані вигляди на порт і місто. Вздовж усієї литовської частини коси прокладені численні велосипедні доріжки і просто гріх не скористатися такою нагодою, якщо вже будете тут.

Для цього ми взяли двокрісельний велосипед і поїхали досліджувати тамтешню територію. Велопрокати і у Паланзі, і у Клайпеді на кожному кроці. Місцевий ліс просто вражає. Здається, ніби в одну мить ти перенісся у наше Полісся.

Де-не-де є можливість задертися на дюну, спуститися з протилежної сторони і мати все узбережжя лише для себе.

Таким чином можна їхати аж до кордону з Росією, що за 50 км від поромної переправи, але спромоглися ми всього на 25 км і зупинилися у колись рибацькому, а тепер більше туристичному селищі Juodkrante (не пробуйте запам’ятати, а просто запишіть). Якщо у Паланзі ще інколи попахувало пострядянщиною, то тут справжня Скандинавія.

На окраїні селища знаходиться ще один цікавий об’єкт, найбільша у Балтиці колонія чорних бакланів і чапель. Буквально 20 років тому перші 20 особин оселилися у цих краях, а зараз тут вже понад 3000 гнізд. Екскрименти птахів відзначаються особливою кислотністю, тому всі дерева зсохлися, а під ними нічого більше не росте.

Час невпинно летить і треба їхати у місто. Єдине, що лякає, це 25 км зворотнього шляху, коли вже болить попа. Але, як то кажуть, нема на то ради. Треба вкручувати педалі і повертатися домів. Відкладемо звідання Клайпеди на наступний день.

Клайпеда

What goes around – comes around. Завершуємо звідти, звідки почали. Я вже писав з самого початку посту, що майже 10 років тому подорож у це місто стало моєю першою самостійною свідомою мандрівкою. Розповідати з того часу не має про що, але ж все можна виправити, чи не так?

Сама Клайпеда виявилася цікавим історичним містечком. До слова, це третє найбільше місто країни, яке стало частиною Литви у складі СРСР лише після Другої Світової Війни. Знаходячись у Східній Прусії, Клайпеда століттями належала до різних германських держав і було найпівнічнішим німецьким містом. Власне цим і пояснюється місцева атмосфера.

Звичайно у порівняні з моїм рідним Львовом чи іншими архітектурно-культурними важковаговиками Європи, тут значно скромніше, але все одно вартує прогулятися місцевими вуличками, раз ви вже будете на районі. Не пошкодуєте.

Ну що ж, це була коротка інтенсивна, але приємна поїздка. В сам раз, щоб провітритися і набратися сил й натхнення для подальших буденних справ і подвигів.

Резюме

Шукаєте альтернативного літнього відпочинку? Тоді обов’язково розгляньте Балтійське узбережжя Литви, як варіант.

Відразу скажу, що це не місце для цілодобової тусні, багатогодинного засмагання на пляжах чи потягування коктейлів при заході сонця. Зате Паланга має що припіднести для спокійного сімейного відпочинку. Любителі культурної спадщини точно знайдуть щось для себе у Клайпеді, а енергійних прихильників активних видів спорту не залишить байдужими Куршська коса.

Також, якщо ви переймаєтеся, що не знаєте англійської, не біда. В Литві можна без проблем дати раду собі російською, хоча молоде покоління не завжди все добре в’яже на "общєпанятном".

А ще Литва є класним напрямком для такої собі напів бізнес еміграції. Заснувавши фірму, власник або ж навіть її акціонер має можливість отримати вид на проживання у країні, що дає змогу безперешкодно пересуватися по цілому ЄС. Мова йде про невеликі інвестиції, починаючи від 3000 євро. Декілька моїх друзів скористалися такою опцією, хоча це вже зовсім інше питання, яке варте висвітлення у окремій статті блогу.

Окрім того, в Литві значно дешевше ніж у більшості європейських країн. Проживання у приватних будинках починається від 20 євро за кімнату, пообідати на двох можна без проблем в межах 10 євро, кава у стильних кафешках з хорошим wif-fi по 2 євро.

І найголовніше, сюди легко добратися. МАУ має прямі рейси з Києва у Палангу, WizzAir у Вільнюс (столицю країни), а Ecolines зі Львова їздить автобусами у той же Вільнюс і Каунас (друге найбільше місто країни). Деякі мої знайомі навіть літали у Литву, щоб просто прокатати Шенген візу.

Коротше кажучи, класний непопсовий напрямок, звідки рукою подати до сусідніх Латвії та Естонії, де я теж свого часу побував, хоча зимою. Але це вже зовсім інша історія.