Блог | Соціальні служби борються з "Вітряками Дона Кіхота"

Повертаючись із чергової зйомки соціального ток-шоу "Стосується кожного", я не міг стримувати вулкан емоцій, що бурував у моїй душі. Я поглянув на систему соціальних служб з іншого боку, і те відкриття, яке я для себе зробив, через край переповнило моє серце розчаруванням. Прикро, але я усвідомив, що українське суспільство втрачає свою питому історичну духовність.

Мене надзвичайно зворушила історія звичайної багатодітної сім"ї, яка, на жаль, не відзначається захмарними статками, а натомість має інше багатство – 5 дітей. Причина пильної уваги до цієї родини – соціальні служби прагнуть забрати дітей у батьків.

Протягом 2 годин бідолашна матір безупинно ридала в студії, навіть голова сімейства – 49-річний здоровий сильний чоловік, спортсмен, музикант (як і я, до речі), теж не зміг стримати гірких скупих чоловічих сліз. Такі емоції багато про що свідчать! І раптом у студії з"являється неоднозначна персона – голова сільради, яка однією з перших "просигналізувала" до соціальних служб про необхідність вилучення дітей із нещасної сім"ї.

Читайте: Пляма абсурду в резонансі впровадження квот на український продукт

Заслухавши цинічну промову представниці влади, я позволив собі назвати її "плебейкою". І хоча диктор зробив мені зауваження, все ж я не вважаю це слово нецензурним. Цілком літературний термін, який використовують для характеристики людини, що відноситься до найнижчого прошарку населення, представляє примітивний клас. Тому більш влучного висловлювання на адресу такої бездарної керівниці, годі й шукати.

Мати 5-тьох дітей працює на двох роботах задля забезпечення сім"ї, навіть не подавала документи на оформлення законної грошової допомоги, не розраховує на підтримку від держави. Збираючи копійку до копійки, відмовляючи собі в усьому, жінка намагається віддавати все дітям. Прекрасні діточки, доглянуті, виховані.

Вагома проблема – інші діти насміхаються над їхньою бідністю. А це вже вада сучасного суспільства, яке зрощує жорстоке нове покоління. Замість того, щоб прививати духовні цінності, поважати один одного, допомагати нужденним – уся сільська громада об"єдналася проти беззахисної сім"ї та стала на підтримку сильного представника влади.

Читайте: Українським політикам має бути соромно

Відібрати дітей, щоб наповнити інтернати чи віддати за велику винагороду до більш заможної сім"ї – це новий вид бізнесу, який зародився в системі соціальних служб? Вислухавши позицію представників соц. служб, я зробив висновок, що ця гілка влади, подібно літературному герою – дивакуватому Дону Кіхоту – бореться з неіснуючою, надуманою проблемою. Як казковий лицар змагався з вітряками, так і державні служби хочуть "захистити" дітей від того, що для них добре.

Я не уявляю, як християни можуть так вести себе по відношенню до ближніх? Тому я запитав у представників соціальних служб, чи вони вірять у Бога? Чи не бояться справедливої кари Всевишнього за такі антигуманні дії? Адже відібрати дітей у рідної матері (хочу відзначити, що у нормальної, свідомої, відповідальної, люблячої жінки, яка не зловживає алкоголем чи наркотиками) – це пропорційно що відібрати життя!

Я закликаю українців схаменутися! Протягом останніх років у нас забирають усе: фабрики, заводи, землі, намагаються відібрати свободу, а тепер ще й дітей! Особисто я не можу залишатися осторонь такої резонансної справи, тому обіцяю, що докладу максимум зусиль задля допомоги цій стражденній родині!