Блог | А що ж у нас, українців, з державністю?

Чи не найвживанішим словом у сучасному російському політично-телевізійному житті є слово "державність". Застосовується воно як правило щодо України і як правило в тому контексті, що, мовляв, українці не мають досвіду державності, тому в них не виходить побудувати успішну державу. Мовляв, росіяни мають величезні традиції державності, знають про державотворення не з чуток, і взагалі глибоко просякнуті духом державності, а українці в принципі позбавлені цього відчуття, і якщо Україна претендує на якусь державність у майбутньому, то її можна досягти тільки в рамках якогось російського проекту (російської колонії, російського протекторату, сумісної держави з політичним центром у Москві тощо).

Видео дня

Пробачимо росіянам елементарну необізнаність щодо таких загальновідомих історичних явищ як Київська Русь, козацька держава Війська Запорізького або УНР. Зауважимо лише те, що насправді, для самих росіян немає більш чужої та незрозумілої категорії ніж "державність". І як би вони не носились із цим поняттям, як би надмірно не використовували його по ділу і без, все одно вони залишаються надзвичайно далекими від будь-якого почуття державності.

Ну яка може бути державність у суспільстві, яке зневажає державу і звинувачує її у всіх своїх проблемах? Про яку державність можна казати там, де вважається правильним і навіть почесним красти у держави, обдурювати державні органи та обходити закони? Що за державність може бути там, де предметом гордощів вважається "добре" влаштування на державну посаду з метою корупційного її використання? Про які традиції державності може йти мова у країні, яка тільки за минуле сторіччя розпадалася на шматки двічі? Хіба можна застосовувати поняття державності там, де вся сутність відносин народу з державними органами полягає у шануванні кримінальних авторитетів, які захопили владу в Кремлі і торгують Росією наліво і направо? Нам же не спадає на думку поняття державності, коли ми чуємо про захоплення мафіозним угрупованням чергової території, підприємства або галузі…

Читайте: Шакал Пуу, кенгуру Лавріус, скунс Кисельовскіс та лісова пожежа

В Російській Федерації не має і ніколи не було ніякої державності, це просто красиве слово, просто барвиста ганчірка, якою прикривають відсталість, неосвіченість і невлаштованість російського суспільства. Державність у виконанні росіян зводиться сьогодні лише до поклоніння кремлівським бандитам, які грабують державу і позбавляють її майбутнього. А це, погодьтесь, ніяк не можна назвати державністю.

А що ж у нас, українців, з державністю? Як це для когось не дивно прозвучить, але як раз у нас в цьому плані – все добре. Адже державність – це ніщо інше як ознака політичної організації суспільства. Підкреслюю: суспільства, а не безправних в’язнів, що намагаються плазуванням перед блатними і тюремною адміністрацією забезпечити собі хоч якесь стерпне існування! І коли наші зіпсовані державні інституції йшли проти волі та інтересів людей, суспільство давало про себе знати і розвертало державу в потрібний бік. Коли на нас напав лютий ворог, суспільство у вигляді волонтерів, добровольців і активістів стало на захист державного суверенітету, на захист нашого способу життя і наших планів на майбутнє. Це є прямими свідченнями нашої державності, не вербальної, символічної, абстрактної, а саме реальної, дійсної державності, яка підкріплюється конкретними і відчутними діями.

При всій розгуртованості українців, ми все ж таки готові співіснувати і будувати сумісне майбутнє. Нам не потрібні геополітичні звитяги, анексії територій та приростання чужими землями, до чого прагне привчити кремлівська влада своїх бідних та безправних підданців. Нам треба нормальне якісне життя, цивілізовані правила гри, впевненість у завтрашньому дні та можливість вільно самовиражатися. Ми чітко про це заявили і продемонстрували готовність захищати саме таку концепцію нашого майбутнього, саме таке прагнення нашого суспільства. Це свідчить про принципову несхожість українського і російського державних проектів, про наше власне, особливе, суверенне відчуття державності. Яке, до речі, нещодавно зміцніло, коли українці змогли роздивитись справжнє обличчя нашого "брата" і "вічного стратегічного партнера", коли в нас з’явилися герої, що поклали життя на захист нашого способу життя, нашого майбутнього, нашої державної концепції. Вічна слава цим героям!

Читайте: Міф про "загниваючий Захід"

Тож побудова нашої власної успішної держави – це справа часу. Сьогоднішні політики мабуть не дуже підходять для цього, але з часом ми знайдемо і оберемо тих, що треба, самі ще трішки підростемо, і нарешті добудуємо наш прекрасний український дім. І Крим з окупованою частиною Донбасу ще повернуться в Україну, не сьогодні, не завтра, але повернуться. Адже ми не на словах, а на ділі збираємось будувати справжню державу. Не злодійську хазу, не наркопритон, не камеру у в’язниці, а саме державу, як форму політичної організації СПІЛЬНОТИ. І у нас все вийде!

БЛОГИ ПУБЛІКУЮТЬСЯ В АВТОРСЬКІЙ СТИЛІСТИЦІ

Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...