Блог | Волонтери та волонтерство: межі відповідальності

Розуміння меж відповідальності – дуже важлива річ для волонтера, оскільки саме таке усвідомлення є опорним у профілактиці "вигорання". А проблема "вигорання", відповідно, є надзвичайно актуальною. Адже, волонтер, який не усвідомлює свої межі, стає не лише безпорадним у справі волонтерства, але й безпорадним у своєму житті.

Для початку визначимося з тим, хто ж такий волонтер. Насправді вже саме визначення дає опору в розумінні меж. Отже, волонтер – це фізична особа, яка добровільно здійснює благодійну неприбуткову та вмотивовану діяльність, що має суспільно корисний характер. Ніби з "добровільно", "благодійну" та "суспільно корисний характер" зрозуміліше. Дуже важливим і не завжди простим усвідомленням у визначенні поняття є слово "вмотивовану".

Що це означає?

Вмотивована діяльність – це така, яку людина виконує з власної потреби, тому що реалізовує за рахунок такої діяльності певні частини власної особистості. Усвідомлення особистих мотивів волонтерської діяльності дає можливість на них спиратися.

Коли важко і не вистачає сил, коли ситуація виходить з-під контролю і відчувається безпорадність, важливо зупинитися і поставити собі питання: "Чому я зараз тут? Що мене тримає? Яка моя мета? Як я можу, виходячи з власного ресурсу і досвіду, до неї наблизитись, і що моя діяльність дає вже зараз мені?"

Таке усвідомлення дозволяє не впадати у крайнощі, такі як: "Я не можу нічого..", або "Я маю і мушу все…"

Читайте: На прицеле 50 нардепов: волонтеры объявили второй этап акции "Е-десятина"

Варто спиратися на такі правила:

Зона моєї відповідальності більша, ніж волонтерська діяльність.

У кожного з нас є інші важливі, взяті на себе до початку волонтерської діяльності, зобов’язання. Вони не менш вагомі, ніж пов’язані з волонтерством: діти, чоловік або дружина, робота, відповідальність перед собою, врешті-решт, бо ж людина про свій власний добробут зобов"язана турбуватися самостійно.

Коли я хочу, але в мене не вистачає ресурсу, значить, завдання виходить за межі моєї відповідальності.

"Хочу, але не можу" означає "не можу", а не "міг би". Коли людина каже, що Петро може, а я ні, то насправді так і є – у  Петра вистачає ресурсу, а в мене ні, бо я не Петро.

Бо я знаходжуся у своїй унікальній життєвій ситуації, бо мої фізіологічні, психологічні особливості, життєві обставини та джерела ресурсу не дозволяють робити більше, ніж я можу.

Краще зробити те, що я можу (враховуючи обмеження), ніж нічого, адже я маю цінність.

Я знаю, що я отримую тут для себе прямо зараз.

Можлива мотивація волонтера може поділятися на три основні напрямки:

• • • професійна реалізація (навіть якщо напрямки обраної волонтерської та професійної діяльності не співпадають, така активність може дати можливість отримати новий досвід, неможливий у рамках обраної спеціальності);

    • особистісна реалізація (потреба у спілкуванні, інтеграція особистості в суспільство, не повною мірою реалізований материнський інстинкт, потреба у відчутті єдності з іншими людьми, причетність до значимих у суспільстві подій, відчуття власної значимості, потреба у визнанні, саморозвиток);

§ заохочення з боку волонтерської організації (цікаві безкоштовні тренінги, додаткове навчання, певні пільги на отримання деяких послуг і т.д.)

Якщо важко визначитись з власною мотивацією, цьому питанню слід приділити окрему увагу, бо успішність самореалізації в будь-якій діяльності залежить від усвідомлення власних потреб.

Читайте: Пилит деньги на ветеранах: волонтеры рассказали об уничтожителе "бюджетных миллионов"

Я маю право це припинити.

І ще важлива річ.

Не варто вести боротьбу з полем, в якому працюєш. Волонтер приходить на територію, де професіонали виконують свою роботу. Варто звертати на це увагу і не прагнути подолати налаштоване життя певної суспільної групи. В більшості випадків волонтер не має влади щось у цьому змінити.

Намагайтеся вести конструктивний діалог, враховуючи нехай не просту, але існуючу дійсність, та визначати свою територію і її межі.

Не забувайте про кінцеву мету, задля якої виконується сумісна справа та бережіть себе!

Віка Бурова, психолог Центру практичної допомоги захисникам України AXIOS