Блог | Зростання злочинності та панічні очікування – куди йде українське суспільство

З моменту початку війні на Донбасі чисельність злочинів зростає щороку. І це – не зважаючи на скорочення кількості населення на 10-15% через втрату територій. І хоча тенденція зростання знижується (у 2016 році – збільшення на 4,5%, а у 2015 – на 6,8% порівняно з попереднім), кількість злочинів продовжує зростати. І суспільство продовжує жити у панічних очікуваннях цих злочинів. Збільшуючи тим самим попит на злочини – якщо не практичний, то інформаційний точно.

Ті драматичні події, що відбуваються останнім часом з українським суспільством, так чи інакше виправдовують ці запити. І "групи смерті" у соцмережах, і озброєне викрадення маршрутки у Києві, і убивство бізнесмена, під час якого постраждали діти, – це все привертає увагу громадськості. Бо це – драматично. Бо це нібито несе загрозу пересічному українцеві. Чи насправді це так – це вже другорядне питання. Головне – резонанс. Страх.

Насилля (точніше потенційна його загроза) стало ближче до кожного. Кримінальні злочини, які реально зачіпають одиниці, резонансно розповсюджується на все суспільство. Потенційно, це може бути і штучним елементом залякування суспільства. Бо особа, що живе страхом за життя, меншою мірою цікавитиметься і тим, що відбувається на Донбасі, і тим, що на Банковій. А цікавитиметься своєю безпосередньою безпекою. Тому цей страх грає на руку і Путіну, і нашій владі.

Інша сторона цієї інформаційної драми – це формування відчуття безкарності. 70% нерозкритих злочинів. Непонесення відповідальності тими, хто реально здійснив чи замовив злочин. Це – для переважної більшості українців трагедія. А для решти – для найактивніших 5-10% що це? Дорожня карта? Мотиватор?

Логічно, зростання злочинів мало б ударити і по іміджу очільників МВС і потягнути їх відставку. Але, з огляду на політичну ситуацію та панічні очікування, це може мати і, швидше за все матиме, зворотній результат – і знову з’являться вимоги щодо посилення функцій поліції. Не так голосно, як презумпція правоти поліцейського, а так – спокійно, без публічних заяв.

Питання лише у тому, чи це підтримає наша влада. Тобто, чи вона так само охоплена панічними очікуваннями, як і суспільство. А відповідь на це питання – у забитій силовиками Банковій. Інстинкт самозбереження – не важливо чи об’єктивний чи нав’язаний – призведе до посилення функцій силовиків.

Але - чи усвідомлять силовики свою відповідальність. Відповідальність з посиленими функціями. Тобто, - чи не стане наша система віддзеркаленням "правоохоронної системи" країни, з якою ми ведемо війну. Яку, саме через засилля воєнщини та свавілля силовиків, ми категорично не сприймаємо. Чи засилля кримінальних новин уже зробило цивілізаційний вибір за нас?