Блог | "Український націоналізм" в ісполнєнії "рускоязичного насєлєнія"

Тиждень тому у справах літав до Туреччини. Зазвичай чартери вилітають з "Борисполя" чи "Жулян" о 5-тій ранку. Страшний час для людського організму. Всі біоритми летять чортам під хвіст.

Поруч зі мною в кріслі опиняється стокілограмовий дядько років під шістдесят, від якого страшенно тхне алкоголем. "О-о-о-о-о, Орест Лютий.... прівєт, мужчина... Ти теж до Туреччини?" "Та тіше, тіше..." - смикає його за куртку дружина і якось дуже страшно балущить на мене очі. "Отстань, Таня, дай мені з людиною поговорити. Я ж теж націоналіст... Оце тридцять років донці відсвяткували. Ну випили трошки... Я сам то-во, держслужбовець, але націоналіст, су*а, може ще більший за тебе... Жиди, б...дь, все окупували... (далі йде список "жидів" пошепки), і цього "шоколадного зайця" треба виносити нах... На вилах виносити разом з усіма. І взагалі всіх перестріляти нах... Я сам то-во на державній службі, так що всю цю корупцію-шмарупцію знаю нє по наслишкє. Якого хєра ми на Майданє стоялі..." "Толя, тіше, тіше, какой Майдан, шо ти нєсьош....?" - дружина ще страшніше балущить на мене очі. "Таня, нє п..зді, ти ні ні х..я нє понімаєш... Я ж тоже націоналіст, хоч і на державній службі... Тут Орест Лютий з нами летить..., але всі твої пєсєнкі — ето х..ня. От дайтє мнє автомат, і я пєрвий пойду стрєлять, хр-р-р-р (починає засинати)..."

"Ви нє провоцітуйтє моего мужа, он нормальний чєловєк" - це вже Таня каже. "Та боронь боже, я йому й слова не сказав". "Таня, іді на х..й! Я — націоналіст, поняла! Да, всю жизнь прятался, ховался, но сейчас понял, что націоналізм — єто єдінствєнноє, что спасьот Украину..." "Толя, су*а, заткнісь!" "Хр-р-р-р..."

Його голова падає на груди і з кута роту на сорочку скочується довга цівка слини. "Жиди, су*а, кругом жиди..." - бурмоче Толік, дістаючи з рота якусь страшну, слизьку металеву коронку з рядом передніх зубів. "Ми вопщє с Запорожья і нормальниє люді, - пошепки шепоче до мене Таня. - Может вам єто нє нравітся, но ми прєдставляєм рускоязичноє насєлєниє нашей страни і ви, пожалуйста, с моім мужем в політічєскіє спори нє вступайтє. Он проспится, протрєзвєєт і снова станєт нормальним чєловєком..." "Та боронь боже, дама... Читайте оно краще журнал про туризм. Взлєтаєм..."

Читайте: Кітч і нова Україна

За дві з половиною години польоту він декілька разів впускав вставну щелепу на підлогу. Таня, пильно стежила за його поведінкою, щоразу повертаючи страшний стоматологічний конструкт у мозолясту руку держслужбовця середньої ланки. При тому рука рефлекторно смикалася, міцно затискаючи "вновьобрєтьонную святиню". "Просипайся, прілєтєлі..." - різко штурхонула вона його під ребро, коли в салон літака зазирнуло гостинне сонце Анталії. "Утро красіт нєжним цвєтом стєни дрєвнєго Крємля-а-а-а-а", - несподівано заспівав чоловік, визирнувши в ілюмінатор і запхавши до рота брудну коронку, почав голосно цокати язиком. "Б..дь, пі...дєц, напілісь вчєра... - повернув до мене заспану мармизу. - Отмєчалі тридцатілєтіє дочкі. Било всьо і ром, і віскі. І єтот как єго...Єгєрмайстєр..." "Заткнісь скотіна!" А чьо, я что нє прав.., жиди кругом правят...Танюша, ну ти ето нє прінімай моі слова блізко к сєрдцу. Украина побєдит! Правда! Националисти оні ж ого-го! - повернувся до мене, не перестаючи цокати язиком.

Хотів послати його на х..., але чемно промовчав і усміхнувся.

Україна переможе. Вільні і відповідальні громадяни переможуть олігархів, їхніх рабів та прислужників. Але питання з "рускоязичним насєлєнієм" однозначно треба буде якось вирішувати.