Блог | Тиждень життя на круїзному лайнері

Є у житті речі, які варто спробувати хоч раз. Беззаперечно однією з таких справ є подорож кораблем у відкритих водах океану. Мені завжди були цікаві подібні штуки, але протягом років цей досвід залишався лише в уяві. Час від часу бажання до цього розгоралося при перегляді якигось фільмів, а потім знову згасало.

І ось, коли я почав потроху планувати епічну мандрівку Південною Америкою, з’явилася чудова нагода, потрапити на корабель і повторити подорож багатьох наших предків, які ще у кінці 19 – початку 20 ст. тисячами перетинали Атлантику у пошуках кращого життя.

Я вже неодноразово переконувася у тому, що певна можливість підвертається саме тоді, коли вона є найбільш необхідною. Серфуючи просторами інтернету, якось зустрів пропозицію надзвичайного круізного рейсу з Канарських островів до Бразилії. УРА! Це знак! Швиденько придбали квитки, тим самим встановивши точку невідворотності цілої мандрівки у Південну Америку.

Спочатку ми полетіли на Канарські острови, де провели на Тенеріфе і Гран Канарія трохи більше тижня. Далі у столиці провінції Лас Пальмас сіли на борт величезного круізного лайнера Емпрес і протягом тижня навскіс перетинали води Атлантичного океану. Буквально вчора прибули у бразильстке місто Сальвадор, спогади ще свіжі, тому відразу викладаю все по гарячих слідах.

***

Загалом протягом 8 ночей – 7 днів ми подолали порядка 5300 км. Під час цього надзвичайного рейсу навскіс Алталантики практично весь час навколо була лише вода.

Єдиними клаптиками суші були ледь помітні острови Капо Верде на третій день і крихітний архіпелаг Фернандо де Норонха за 350 км від берегів Бразилії.

(Капо Верде)

(архіпелаг Фернандо де Норонха)

Забігаючи наперед лише покажу фрагмент з святкування перетину екватора.

Ось синім маршрут нашого круізу в межах цілої мандріки до Південної Америки.

***

Як я і писав, посадка відбувалася у столиці Канар Лас Пальмасі, де ми провели чотири дні до того. Ось окремий пост про Канари. З дня у день я виглядав порт з нашої квартири і ось цей день настав. В порту з’явився наш круізний лайнер.

Ним виявилася справжня красуня Емпрес (Empress). Це чотирьохзірковий корабель з купою різних прибамбасів, що розрахований на 2000 пасажирів і порядка 700 осіб обслуговуючого персоналу. Не хіло так, правда?

***

Мені далеко в носі розкіш, понти і супер комфорт, але наш кораблик був все одно на висоті. Pulmartur, компанія, що займається круізом, добре все організувала.

Реєстрація і посадка відбувалася за подібним принципом з літаками. Приходимо у термінал порту, даємо свій номер, здаємо багаж, отримуємо штамп у паспорт, заповнюємо ще ряд інших форм.

При вході у корабель додатково служба безпеки самого лайнера пропускає всіх через металошукач. Як не дивно, на пляшки з алкоголем тут уваги ніхто вже не звертав.

Перше враженя таке, що потрапляєш у великий готель-казино, подібне до тих, що я раніше бачив в Атлантік Сіті поряд з Нью Йорком, але вже нетерпиться побачити нашу каюту. Піднімаємося на дев’ятий поверх і рухаємося численними заплутаними коридорами. Всюди стоїть усміхнений персонал і щоразу вітаєтся з нами.

Багаж вже чекає перед дверима.

Ось вона, наша комірка №9674. Це стандартна каюта з вікном. Все просто, стримано, але приємно. Головне, що свіжо і є вікно, оскільки більшість пасажирів розмістилися у клаустрофобічних кубах. Як не як, не хочеться весь тиждень, спати у цілком закритому просторі. Хіба ж вона не чудова?

Розпаковуємо речі і гайда на корму, адже корабель якраз відпливає. Всі обмінюються першими враженнями і споглядають на місто, яке готове нас відпустити.

Раптом починає гучно лунати серена. Це виклик на тестову евакуацію і проведення інструктажу техніки безпеки на кораблі, а також у випадку, якщо доведеться покидати судно. Відразу пригадалася історія про всім нам відомий легендарний корабель.

Сподіваюся, ці рятувальні човники нам не знадобляться.

Далі прямуємо на вечерю, яка щоразу починається о 19:30 у одному із численних ресторанів. А тут кожен вечір, як свято. При вході зустрічають офіціанти і проводять до столику, відразу починаючи обслуговувати. Представляються і пояснуюють, що будуть нашими найкращими друзями до кінця круізу.

Жозепа та Жілбер бразильці, як і більшість офіціантів. Вони обоє проживають у одній із фавел Ріо де Жанейро і поділилися з нами інсайдерською інфою, оскільки подорож туди у нас ще попереду.

А цей офіціант, бразилець українського походження. Він розмовляє дуже сільською мовою, а дідо його діда емігрував у Бразилію ще у кінці 19 століття. До речі переважно у штаті Парана проживає порядка півмільйона українців. Туди ми також збираємося заїхати, про що я виклав у пості-плані цілої подорожі Південною Америкою.

За сусіднім столом ще групка українців. Як згодом виявилося, на цьому кораблі більше 20 наших побратимів. Це не всі на фото.

У ресторані все дуже круто. Смачна їжа, привітний персонал і можливіть для всієї нашої компанії зібратися разом та обговорити прожитий день, оскільки розміри корабля і насичена щоденна програма просто не дає сидіти на місці.

Повечеряли, залізли у каюту і вирубилися. Треба набиратися сил на наступні дні у відкритому морі.

***

Прокидаюся наступного дня від легкого похитування. Виходжу на палубу, а там лише вода навколо, горизонт і блакитне небо. Цікаве це відчуття бути посеред нічого.

Спускаюся у ресторан, де все вже всі наминають. На кораблі практично безперервно можна можна їсти і пити. Зрештою багато хто лише за цим сюди і їде. Але це не лише, чим тут можна займатися. Ось різні варіанти наїдків і напитків, доступ до яких тут є майже цілодобово.

***

Як виглядає корабель в середині?

Після ситного сніданку йду на оглядини корабля.

Наша Емпрес складаєтся з 10 поверхів, на кожному з яких зазвичай є каюти, а також бари, ресторани, казино, теарт, клуб, бібліотека, СПА, тренажерний зал і ще купа інших цікавинок.

Давайте прогуляємося по основних цікавинках нашого лайнера. Рухаємся з низу до гори.

На нижніх палубах доволі тихо і нудно. Самі каючи.

Цікавіше стає з четвертого поверху, де знаходиться наш головний ресторан і вже відчувається велич корабля при оглядинах основного холу з прозорими ліфтами.

Трішки вище рецепція,

а також нижній рівень Бродвей театру, де щовечора відбуваються різноманітні вистави.

Казино, різні магазини та ще парочка інших барів розкинулися на декількох поверхах величезного судна.

Десь між ними знаходиться компютерний зал. Ціна за інтернет вища ніж на Кубі. Там це в середньому по 5-7$ за годину, а тут дивіться самі.

На восьмому поверзі вже більше кают покращених номерів, а також бібліотека, з купою настільних ігор та зручними столиками, де я зазвичай всідався працювати. Це зручне місце для групових зборів і спільних бесід.

Дев’ятий поверх відомий тим, що на ньому знаходиться наша кают.

Палуба являє собою десятий поверх. По обох кінцях розташовані буфет і спортивний зал.

А у центрі відкритий простір з з басейном, столиками й лежаками, баром і джакузі. Тут же проходить більшість двіжів пртягом світлового дня. Народ загоряє, спілкується і розважається.

***

Чим займатися на круізі?

Як бачите, на кораблі є все для тривалого безтурботного життя. Тим не менше, з часом все одно може стати нудно. Тому цілий окремий відділ працює над розважальною програмю для пасажирів.

***

Чим себе можна зайняти на тиждень відкритого плавання?

Щодня прибиральниця приносить програму заходів на наступний день. Тут чіткий розклад різних подій. Протягом дня зазвичай якісь майстер класи з воркшопами (типу: хендмейду чи танців), а ввечері концерти, вечірки або інша "развлєкуха".

Тут кожен знайде для себе заняття на всі смаки і вподобання. Чесно кажучи, треба було спеціально складати графік відвідування різних заходів, щоб хоч трішки встигати за активним життям корабля. У перевжній більості це були різні розваги і тематичні вечірки.

***

Ми теж не гаяли часу. Іван Бобров спеціально підготував для нашої компашки мінікурс Португальської, щоб можна було дати раду в Бразилії. Окрім того, вечорами ми збиралися разом і просто теревенили про різне. Приємно, коли є така братія.

Кожен займався своїми справами. На щастя часу і місця для цього було достатньо. До речі, це була одна з найкращих можливостей зупинитися і задуматися над своїми діями, почистити весь шлак та застарілу інфу на компі, а також попланувати чим займатися далі.

Щодня ми проваджали сонце.

***

На щастя це був тижень суто без інтернету.

Ввостаннє щось подібне у моєму житті траплялося лише на Кубі восени 2013 року. Там це було в силу просто маже відсутності інтернету у країні. Тут же просто влом було платити ще по 24 євро за годину, а крім того у цьому просто не було потреби.

Зовсім було б некруто, якби подібний досвід перетворився на залипання перед компом. Зрештою, у моїй справі інтернет є необхідним, але не постійно. Більшість справ і процесів можуть робитися онлайн, а безпосередній зв’язок важливий лише у окремих випадках. У цьому вся ізюминка онлайн бізнесу.

***

Вже на другий день здавалося, наче ми пливемо місяць, а ступивши на землю в Сальвадорі, склалося враження, що круіз був лише сном. На жаль у житті так завжди. Не зауважували раптом? Важливо лише те, що тут і зараз!

Ось воно місто, яке 500 років тому заснували португальські конкістадори, зробивши Сальвадор столицею своєї найбільшої і найбагатшої колонії. Подорож Бразилією, а також цілою Південною Америкою обіцяє бути незабутньою. Тому, починаємо…

***

Резюме

Беззаперечно круіз є одним з тих досвідів, які варто спробувати хоча б раз у житті. Тим більше, якщо можна одним пострілом вбити одразу двох зайців.

У нашому випадку це ще й виявилося методом транспорту, напротивагу тому, що більшість круізів роблять кільцевий маршрут. Таким чином ми не просто добралися до Південної Америки, а ще й непогано зекономили.

Ціна восьми ночей у каюті з вікном та повним харчуванням на двох осіб обійшлася всього у 488 USD (при тому, що найдешевші варінати без вікон починалися від 366 USD). Додатково ще довелося заплатити обов’язкових 184 USD чайових до сервісного збору.

Таким чином вийшло всього 672 USD на двох за тиждень люксосового відпочику і чудовий досвід + подорож на інший континент. Додатково ще дали 25 USD чайових офіціантам, 10 USD прибиральниці та разок випили вина на 27 USD.

Таким чином цілий круіз обійшовся у 734 USD.

А тепер лише порівняйте це з перельотами у Південну Америку, що зазвичай починаються від 600-800 USD в одну сторону на особу, а прикиньте скілька вартує найпростіша гаряча путівка в Туреччину. Відразу зрозумієте, що це пракично безцінь за таку послугу.

Коротше кажучи, скориставшись даним круізом ми не лише класно відпочили і отримали чудовий досвід, але й круто зекономили на переїзді у й так заплановане місце.

Це було просто чудово, але пора їхати далі. Попереду ще величезний новий континент Південна Америка. Ось наш маршрут перебування і подорожі. На черзі Бразилія, Парагвай, Аргентина, Уругвай, Чилі, Болівія і Перу.