Блог | Геть від Москви

А от і з Білоруссю все не так просто, виявляється, як гадалося крємльовскім... І я навіть не про слаломні піруети бацькі - це те, що на поверхні, а є важливіші, глибші показники соціальних рушень, того, що там, де, здавалось, давно все забетоновано, - починають оживати підземні води…

Найточнішу суспільну діагностику завжди дає література (якщо вміти її правильно читати) - і от, уперше за весь пострадянський час, у білорусів з'явився свій, білоруськомовний бестселер (!!) - "самвидав" і "сампродав" (література білоруською мовою функціонує "на правах меншини", наклади в 300 прим. розходяться роками!): "Радіо Прудок" - фейсбучний щоденник, виданий методом краудфандінґу. Автор, Андрусь Горват, - 32-літній журналіст, що "дауншифтнувся" з Мінська в прадідівську хату на Поліссі і пише собі звідти про своє щоденне життя "нового селюка", добродушно й щиро - сторінка як сторінка, тільки що - увага! - по-білоруськи (і з непохитним почуттям закорінености!).

Читайте: Все-таки русские нам братья?

І раптом виявилося, що в Білорусі є тисячі людей, які ще пам'ятають цю мову (і реальність) живою - і хочуть мати це все окремою книжкою, і готові за те платити, і бігти в Театр Купали, де за один "день продажу" розходиться весь наклад - 1000 примірників, - і просять ще, і плачуть від простих фраз на кшталт "каб цьоплєнька било", згадуючи своїх, іще не зрусифікованих дідусів і бабусь, - якимось чином Андрусю Горвату вдалося зачепити вже, було, заникаючу струну білоруської ідентичности й підхопити-зв'язати минуле й сучасне на живу нитку: тисячі читачів раптом "прокинулись" із пострадянського сну (навіть я, погортавши ФБ Андрусь Горват, несамохіть потяглася на полицю за Караткевічем - закортіло перечитати!).

І на цьому тлі - справді, зовсім по-іншому сприймаються незалежницькі посіпування Лукашенка "геть від Москви" (як усякий успішний популіст, він мусить відчувати "протяги знизу" ще до того, як вони встигають оформитися в конкретний запит).

...Майбутнє сигналить нам зараз з усіх сторін. Буквально - сурмить в уші. Треба тільки вийняти з них вату (даруйте мимовільний каламбур!)).