Блог | "Пережити втрату чоловіка та батька неможливо, але потрібно жити заради дітей…"

Родина Олега та Сніжани Дорошенків жила звичним для багатьох життям. Історія їх знайомства почалась з часу приїзду Сніжани у Київ до своєї подруги. Разом вони завітали у кафе, де Сніжана познайомилась із своїм майбутнім чоловіком. Олег сподобався жінці своєю скромною вдачею та великим серцем. "Він ніколи не відмовляв у допомозі та одразу мав серйозні наміри створити сім’ю. Я була певна, що це знайомство переросте у серйозні стосунки. Власне, так і трапилось", - розповідає дружина загиблого.

Після декількох місяців зустрічей, молоді одружились, а незабаром, Сніжана народила двійню: Федіра і Максима. "Олег був надзвичайно радісним, що у нас народились двоє синів. Він буквально розквітнув. Завжди і всьому мені з ними допомагав. Міняв пелюшки, бавився, залишався з ними вдома, коли я працювала", - розповідає жінка. Хлопці відповідали взаємністю і, за словами жінки, любили батька чи не найбільше.

В родини був невеличкий сімейний бізнес – точка на місцевому ринку з продажу хлібобулочних виробів. Олег їздив за товаром, а Сніжана торгувала. Свій вільний час Олег завжди проводив із дітьми. Разом вони багато гуляли, відвідували цирк, аквапарк, музеї, кінотеатри. А ще, батько вчив їх бути справжніми чоловіками та допомагати мамі.

Коли почалось проведення АТО, Олегові Дорошенку прийшла повістка. "За станом здоров’я він міг не їхати на війну, адже багато хворів і переніс операції. Однак Олег сказав, що піде захищати Батьківщину та буде прикладом для синів та і як потім дивитися хлопцям в очі, коли вони питатимуть, чому інші батьки пішли на війну а наш лишився вдома", - розповідає дружина загиблого.

В зоні проведення АТО Олег Дорошенко проходив службу у складі 28-ої окремої механізованої бригади. "Всі ми дуже хвилювалися, коли проводжали Олега на війну. Але він заспокоював і обіцяв повернутись. Тоді, в мене було відчуття, ніби бачу його востаннє. На жаль, так і трапилось…", - пригадує дружина загиблого. Як розповідає жінка, Олег телефонував їй щодня, а коли можливості говорити не було – надсилав смс-ки. "Найчастіше говорили про плани на майбутнє, обговорювали, що робитимемо по господарству, коли Олег повернеться. Планували зробити ремонт, поїхати всі разом на відпочинок. Я йому висилала речі: форму та їжу. Олег казав, що не хоче йти у відпустку, приїде, коли "відслужить своє". Про службу він ніколи мені не розповідав, не хотів, аби ми хвилювались" , - говорить Сніжана Дорошенко.

Одного разу, Олег декілька тижнів не виходив на зв'язок. Сніжана почала дуже переживати і грішним ділом думати про найгірше. Але чоловік зателефонував і вперше розповів про жахи, які довелось пережити. "Він розповів, що був на завданні і їхня група потрапила під обстріл. Дивом вижили, були тижні без їжі і води та вже подумки прощалися із життям", - ледь стримуючи сльози пригадує Сніжана.

За декілька днів Олег сказав Сніжані, що знову їде на завдання і попередив, аби дружина не хвилювалась, що не буде зв’язку, адже користуватись телефоном було небезпечно – могли визначити місце розташування. Цей бойовий вихід став останнім для Олега Дорошенка. Чоловік загинув 8 червня 2015 р. о 14 годині, поблизу міста Красногорівка (Мар'їнського району Донецької області), в результаті наїзду на протитанкову міну та вибуху військового автомобілю ГАЗ-53, який перевозив боєзапас на позиції українських військ.

"Того дня мені зателефонували з військкомату і сказали, що Олег загинув. Я відмовлялася у це вірити. Втратила свідомість, мене забрала "швидка". Потім подзвонила і все розповіла дітям, вони в той час грали у футбол. Спочатку сини також відмовлялися вірити, переконували, що, можливо, тато потрапив у полон. Але всі сумніви розвіялись, коли ми отримали тіло нашого Олега, у цинковій домовині, від вибуху його розірвало на шматочки, все що вдалося знайти і зібрати - відправили нам, аби ми його поховали", - із слізьми на очах розповідає дружина загиблого.

Указом Президента України № 37/2016 від 4 лютого 2016 року, "за особисту мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", Олег Дорошенко нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

Зараз дружина загиблого героя, Сніжана Дорошенко, разом із синами: Федором і Максимом дуже сумують за чоловіком та батьком. Хлопці щодня згадують тата та щовихідних провідують його на кладовищі. Держава допомогла родині Дорошенків, надавши компенсацію та призначивши пенсію по втраті годувальника, якої не вистачає. Хлопці швидко ростуть і потрібен новий одяг та ремонт у квартирі. Сніжана Дорошенко продовжує працювати на ринку, аби допомогти синам, адже не хоче, аби вони відчували, що лишились наодинці із своїми проблемами. Давайте і ми допоможемо дітям загиблого героя.

ДОРОШЕНКО СНІЖАНА ФЕДОРІВНА SNIZHANA DOROSHENKO 4188370026955750 (Райффайзен банк "Аваль")

ЛЮДИ ДОПОМАГАЮТЬ ЛЮДЯМ! КОМУ ДОПОМАГАЄШ ТИ?