УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС
Антон Бойко
Антон Бойко
Адвокат

Блог | Що не так із скандальним "законом Савченко"

ув\u0027язнений

Ув'язнюючи злочинця, держава не лише хоче покарати його, але й допомогти виправитися, щоб у майбутньому він не повторив скоєного. Приблизно так визначається сутність покарання в цивілізованих країнах, - пише Антон Бойко у своєму блозі на ТСН.ua.

Видео дня

Щоб досягти цієї мети, за кожний вид злочину, залежно від ступеню його тяжкості, встановлюється свій вид відповідальності. За вбивство та зґвалтування покарання суворіше, ніж за ухилення від податків чи крадіжку. Строк та вид відповідальності є основними критеріями покарання, на які прямо пропорційно впливає ступінь тяжкості злочину. Чим тяжчий злочин, тим більший строк покарання та суворіший вид відповідальності.

Однак, на думку українських парламентарів, які нещодавно прийняли зміни до Кримінального кодексу України, на строк покарання має впливати ще й місце, де перебував злочинець під час попереднього ув'язнення.

У грудні 2015 року парламент затвердив зміни до Кримінального кодексу (щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання). Згідно з цими змінами суд відтепер зараховує строк попереднього ув'язнення засудженого до позбавлення волі з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Тобто, якщо особу за вчинений злочин засудили на 7 років, два з яких, вона відсиділа в слідчому ізоляторі, вона може звернутися до суду з клопотанням про зарахування цих двох років в СІЗО як чотирьох років виправної установи. І замість п'яти років, які залишилися, вона фактично відсидить лише три.

Читайте: "Беркут" підпадає під закон про амністію АТОшників

Законодавці мотивують свою позицію тим, що умови перебування в СІЗО значно гірші, ніж у виправних установах. Однак таке рішення дуже суперечливе і не враховує багатьох факторів. Наприклад, на підставі прийнятого закону зарахувати собі строки попереднього ув'язнення зможуть особи, засуджені за тяжкі і особливо тяжкі злочини, а отже, дехто із них вийдуть на волю достроково. Цей процес уже розпочався. Таким чином на і так підвищену криміногенну ситуацію в країні накладається ще й звільнення таких категорій осіб. І це не може не турбувати простих українців.

Тому пропоную розібратись, чи виправдані такі зміни.

Сама ідея змін щодо зарахування судом строку попереднього ув'язнення не обґрунтована і викликає сумнів серед фахівців. Адже апріорі режим тримання в СІЗО відтепер законодавчо визнаний більш суворим, аніж режим в установах виконання покарань. Однак із цим не можна погодитися. Так, Головне науково-експертне управління парламенту, яке, до речі, було проти ухвалення таких змін, у своєму висновку зазначило, що режим у виправних установах не можна вважати більш м'яким, аніж режим тримання осіб в установах попереднього ув'язнення, оскільки:

1) кількість побачень для осіб, що утримуються в СІЗО – не менше трьох разів на місяць, а засудженим, що знаходяться в дільниці посиленого контролю виправної установи (незалежно від рівня безпеки), надається одне короткострокове побачення на місяць і одне тривале побачення на три місяці;

2) особи, що утримуються в СІЗО, мають право користуватися телевізорами, одержаними від родичів або інших осіб, а засуджені у виправних установах – не мають такого права тощо.

Читайте: Наши СИЗО - это застенки НКВД или гестапо

Тому мотивацію законодавців важко зрозуміти. Складається враження, що зміни в Кримінальному кодексі насправді не мали на меті допомогти простим ув'язненим, а були прийняті під певних vip-осіб, які протягом останніх п'яти років опинилися за гратами.

А от що дійсно потрібно – це покращити загальні умови перебування ув'язнених у СІЗО, скоротити строки перебування в них, пришвидшивши розгляд кримінальної справи, зменшити строк покарання, якщо злочинець відмінно поводився, розкаявся і відбув більшу частину строку. Необхідно максимально адаптувати умови відбування покарання за злочини невеликої та середньої тяжкості до життя на волі, адже так можна зменшити прірву із цими людьми, коли вони повернуться в суспільство. Наприклад, у скандинавських країнах найліберальніші умови тримання такої категорії громадян, а кількість рецидивістів - найменша.

Держава повинна індивідуально підходити до кожного ув'язненого і контролювати, чи досягнуто мети покарання. Не можна зменшувати строк відбування покарання загальними методами, враховуючи тільки місця утримання засудженого. Адже формальне зарахування строків і дострокове звільнення злочинців навряд принесе якийсь інший результат, окрім збільшення рівня злочинності.

disclaimer_icon
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...