Блог | Веломандрівки з малюком: поради

По дорозі до Таїланду ми приїхали в провінцію Перліс, Малайзія. Цей край відразу здався нам особливим: доволі спокійний, з рисовими полями, горами, цілою купою кокосових, мангових, бананових дерев. Дуже провінційний, але, напевно, через те й такий привабливий. Люди тут, склалося враження, не часто бачать мандрівників. Я вже мовчу про веломандрівників, та ще й з бейбиком.

Не відразу до них доходить, що в трейлері справді дитина, але вже як забачать Марка, то подиву і радості їх нема меж. І відразу понеслось: фото, на руці, пригощання, навіть безкоштовні сніданки в кафе. Тож з малючком дуже весело мандрувати: нас всіх сприймають якось дуже по-особливому.

Читайте:

Водій, то дивиться на дорогу, то набирає есемески

Невеличке, проте й немале місто Кангар, що розташувалось за 45 км від тайського кордону, залишило свій відбиток в наших головах. Тут ми гостювали у місцевих людей по "каучсьорфінгу". Планували лише на одну ніч, але хлопець Ау має велику сім'ю та аж 4 доньки, тож позбавити Маркусика такого щастя ми просто не могли й залишились на дві ночі. Тим паче, що сам господар наполегливо нам це запропонував. В домі Ау так затишно, що можна й на довше залипнути, але жага до нових доріг перемогла.

Ау з дружиною Ейрін доволі заможні й набожні малайці, слідують мусульманським традиціям. Тому гість, та ще й з дитиною - то для них святе. Вони мають свій бізнес й скоро планують збудувати віллу з красивим фруктовим садом та кафешкою, аби була змога більше приймати гостей.

Читайте:

За 4 години на веліку проїхали 42 км

Їхні діти дуже розумні та життєрадісні. Старша Крістіна (11 років) перфектно володіє англійською. Розказувала мені про тонкощі англійської, про три слова, написання яких їй тяжко запам'ятати, бо вони вимовляються схоже. Я була шокована знаннями малої. І це при тому, що вона ніколи не жила в англомовній країні!

Її молодша сестра Зара (8 років) більш загадкова. Вона не відходила від Марка, все його обнімала та цілувала. Її англійська теж чудова. І все через те, що дівчатка з трьох років ходять у міжнародну школу, де навчання ведеться англійською. Возить їх туди щоранку о 7:30 найманий водій, бо дорога далека, 60 км в один бік. Мене теж давно не покидає думка віддати дитину навчатися в міжнародну школу, бо у 21-му столітті знати англійську дуже важливо!

Ще у них є доця Анна (3 роки) та малютка Ніса (11 місяців). Допомагає їм в усьому індонезійка Бібі, вона у них і няня, й домогосподарка, й мама.

Ау та Ейрін ще молоді, по 35 років, вони дуже активні та прогресивні. Подивившись на нас, Ау вирішив щовечора бігати, бо:

- Я молодший за Володю, але гляньте яке в мене пузо...

Читайте:

Неймовірна краса чайних плантацій

Приємно усвідомлювати, що не лише Ау та Ейрін з їхньою великою сім'єю надихнули нас, але й ми їх.

Тож ми вирішили тепер час від часу влаштовувати собі такі перепочинки у людей. Та й для Марка то дуже важливо!