Блог | Мафія в Україні перемагає

З сумом засвідчую: скільки ми живемо в незалежній Україні, стільки ж нас і перемагає мафія. Набувши викінченої форми за Кучми і його ініціативи та сприяння, вона останнім часом стала особливо жорстокою і байдужою до нужд народу. Навіть навпаки: робить все їй доступне, щоб наше життя погіршити. А якщо врахувати, що їй доступне таки все, то й характер експлуатації простих людей набуває тотального значення.

Мафія, як ми знаємо, - це злочинність. І не просто злочинність, а поєднана з владою. Наша українська мафія відрізняється, наприклад, від італійської, яка й "подарувала" світові цей термін, тим, що та мафія поєднується з державною владою відносно невисоких рівнів. Наша ж, українська, злиплася на найвищому щаблі. І це найнебезпечніше. Точніше можна сказати, що вона і є влада. Адже творцем нової моделі держави, за якої утворилися фінансово-промислові групи, а з них і олігархат, став сам Кучма. А олігархат і є поєднанням влади й злочинності. Країна, яка за своїм розвитком чверть століття тому прирівнювалася до Франції та Англії, опинилася на останньому місці в Європі і пасе задніх навіть у цілому світі. Бідність переганяє навіть уявні межі, особливо вона розгуляється в найближчі місяці, коли повністю реалізуються вимоги новітніх цінових та податкових реформ. Такі результати хижацької політики, яка почалася за Кучми і продовжується до цих пір.

Читайте: Трамп - загроза не лише для України, а й для усього світу

За правління його самого її хижацький дух був менш помітним народу, оскільки полем її інтересів була так звана народна власність, яку злочинно і з владного благословення ділки перетягували у власні комори. Народ і щойно народжений дрібний та середній бізнес залишалися на поталу ментам, суддям, прокурорам, захисникам різних там прав та податківцям. Цього було достатньо, щоб самі силовики та фіскали менше зазирали на верхи і не втручалися в їхні дебоші, а були зайняті своєю частиною виділеного їм грабунку, і щоб народ оглядався менше, скутий турботами про захист від цієї ж силово-фіскальної напасті.

Та можливості розтягування державного вичерпуються. Тим більше, що за невдалого господарювання ділків, які уміють лише красти та незаконно привласнювати, але не здатні бути справжніми господарниками, падає й виробництво. Але апетити не вичерпуються, а зростають. Витрат вимагають лондонські палаці, українські помістя, величезні квартири, надситне життя та різного ґатунку челядь. І цілком логічно, що стараються поповнити свої кишені вже й за рахунок раніше недоторканного - особистих кишень українців. Встановлюється курс на побудову чітко антисоціальної держави. Це в першу чергу проявляється у закритті ряду шкіл, лікарень, шаленому рості цін не лише на харчі, а й ліки, скасуванні та обмеженні різних пільг і видів допомоги, які особливо стали помітними за пори безчинства Яценюка. Тоді дуже обмежили поміч матерям при народженні немовлят, в Києві по суті заборонили возити безкоштовно на громадському транспорті іногородніх пенсіонерів. Нині ж потрошіння наших кишень набрало тотального характеру і застосовується де тільки зможе вигадати владна команда. Вона несподівано і надмірно утричі обвалила гривню, що призвело до надмірного підвищення цін на товари першої необхідності і в котрий раз підрубало під корінь дрібний та середній бізнес. Цим бісівським методом погіршення життя народу колись скористалися Кучма і Ющенко. Але кожен із них підвищував ціни на долар удвічі. І лише нинішні "революціонери гідності" добралися до рекорду. І не лише в цьому. Катастрофічно надмірне підвищення цін на опалення, освітлення і газ, на воду незабаром вводитиме нас не тільки в ступор, але й в кому. Хто не зможе платити, до того прийдуть приватні колектори, яким дорогу дають наша злочинна Верховна Рада та президент. За цим почнеться масове виселення з домів боржників, якими людей вже зараз старається зробити влада. Хоч вона сьогодні й відхрещується, що житла забирати не буде, але навряд чи можна їй вірити. Бо ж навіщо плодить отих колекторів? Для розваги чи що? Та й навіть, якщо вони не доберуться до житла, мета їх буде одна й та сама – видирати з людей останні гроші. Якраз останні, бо не останні люди й так віддадуть добровільно. Особливо, якщо розумітимуть та відчуватимуть справедливість різних фіскальних вимог. Свого додасть ще податок на нерухомість, на який у зголоднілого люду навряд чи вистачить коштів. Підвищення штрафів теж з цього ряду антинародних утисків. Хай там що не розказують керівні пани про користь і профілактичну мету цих штрафів, але ціль одна – відібрати у людей гроші.

Читайте: Навіщо Пентагон ініціює діалог з Україною

Для чого й куди? В першу чергу на підтримку олігархічного бізнесу, який у результати махінацій ділків та влади і є господарем цього ж тепла, електроенергії та газу. На так зване рефінансування банків, котре проводиться за рахунок народних кишень, а потім розбігається по офшорах і в кишені його ініціаторів. По-друге, для того, щоб наситити ненаситні горла тих, хто звик в Україні жити на чорні доходи, хто допомагав мафії та владі привласнити державну власність і має допомагати ще нещадніше грабувати народ. Чомусь скажено підвищувати зарплати влада вирішила не вчителям чи медикам, а суддям, прокурорам, поліцейським, різним чиновникам високого рангу. Суть, мета цього зрозуміла – дати тим, хто бере зараз хабарі, грошей стільки, скільки захочуть. Тоді, гадає влада, вже й зловживати не захочеться. Власне ж хабародавання вона зловживанням не вважає. Кому ж хабарів не дають, за її логікою і нормальні зарплати не потрібні. Наші судді, наприклад, отримуватимуть зарплати навіть утричі більші, ніж у Європі, стверджує Інтернет. Окремі державні чиновники вже зараз мають щомісячні мільйонні зарплати. І кількість їх зростатиме.

Акція сумнівна з точки зору моралі і навіть поставленої цілі. Великі зарплати аж ніяк прямо не пов’язані з турботою про становище народу, не призначаються пропорційно з його доходами. Якби було б так, то для чиновників діяв би стимул зацікавленості підвищувати зарплати і добробут самих людей. І, пропорційно, собі. А так який стимул примушуватиме якось враховувати народ? Хіба що переляк. Спроба таким чином уникнути хабарництва та іншої чиновної злочинності навряд чи спрацює. Вже щось подібне колись спробували Ющенко з Тимошенко, коли підвищували зарплати керівникам. Та це не спинило хабарників. І зараз знайдуться ті, кому захочеться більше. А у очікувано надбагатого класу зростуть можливості підкуповувати один одного.

Акція при очевидному і ще дальшому зубожінні народу не просто сумнівна, але й злочинна. Вона проблему соціальної рівності та справедливості попирає взагалі. У нас до класу олігархів додасться ще й клас надбагатих службовців при надбідному населенні, по-суті відродиться щось подібне на колишнє дворянство, яке вже сьогодні помітно проявляє себе. Це особливо можна побачити в діючому наслідуванні. Діти депутатів стають депутатами, суддів – суддями, прокурорів – прокурорами. Словом ситі, хабарницькі посади всюди і скрізь унаслідуються. В пошані стає зарубіжна освіта, яка доступна лише дітям багатих та ситих. І вже зараз деякі з тих, хто її отримав, мають нахабство заявляти, що їм потрібні мільйонні щомісячні зарплати. І вже їх мають. Передбачаю, що, як колись дворянство, все це стане навіть офіційно спадковим. І тоді залишиться чекати хіба ще нової Гайдамаччини чи Коліївщини. Втім, можна її сподіватися й набагато раніше.