Блог | Світовий досвід, або Раціональний тюнінг виборчого законодавства

Останні вибори показали, що чергова зміна виборчого законодавства не позбавила нас постійних ризиків і неоднозначності у підрахунку голосів. Я багато разів зазначала, що діюче виборче законодавство оголило значну часину своїх недоліків.

Досвід використання різних типів виборчих систем свідчить, що результати виборів залежать не лише від народного волевиявлення, але й від правил, за якими вони відбуваються. Сучасні демократії застосовують широку палітру різноманітних виборчих систем (їх близько 350), кожна з яких має свої переваги та недоліки. До числа найбільш цікавих виборчих систем, які використовуються у світі, відноситься система єдиного голосу, що передається (the Single Transferable Vote, SVT). Хочу вас з нею познайомити.

Чи можливо використання системи голосу, що передається, в Україні? На мій погляд, не тільки можливо, але й дуже бажано. Зрозуміло, ця система незвична, і для того, щоб вона одержала поширення, потрібна велика роз'яснювальна робота. Як і будь-яке нововведення, ця система має потребу в популяризації, чіткому, прозорому, загальнодоступному викладі методики розрахунку. Тільки після цього її можна запроваджувати. На державному рівні він застосовується в Ірландії, Австралії, Індії, на Мальті, у низці штатів Індії, на виборах у деякі американські муніципалітети, а також при формуванні комітетів і комісій у парламентах (у тому числі в конгресі США).

Система єдиного голосу, що передається застосовується тільки в багатомандатних виборчих округах. Виборець, маючи один голос і голосуючи за одного з декількох кандидатів, може разом з тим проставити в бюлетені свої преференції. Проти прізвища того кандидата, обрання якого для виборця є найбільш бажаним, він ставить цифру 1, без якої бюлетень буде недійсний. Проти прізвищ інших бажаних кандидатів він може поставити цифри 2, 3, 4 тощо, вказуючи тим самим послідовність, у якій він хотів би бачити їх обраними. При підрахунку голосів, після виключення недійсних бюлетенів, дійсні бюлетені розкладаються за прізвищами кандидатів відповідно до зазначених на бюлетенях перших преференціях. Потім визначається виборча квота. Кандидати, у яких число перших преференцій склало чи перевищило квоту, вважаються обраними.

Фактично в ході передачі голосів проводиться "другий тур", причому ця процедура базується на вказівках виборця, він може вказати всі свої можливі преференції. Заощаджуються значні засоби, кошти. Але справа не тільки в цьому. Результат виборів стає більш надійним, тобто менше піддається випадковим факторам. Саме ця особливість дозволила би економніше і ефективніше провести мерскі кампанії. Врахувати справжні побажання виборці і скоротити фальсифікації. Можна було б скоротити кількість зіпсованих бюлетенів. Діюча система виборів у два тури є мало ефективною і потребує скорішого переформатування, видозміни або навіть демонтажу.

Бо по-перше, виборці змогли б спокійно ставити першим того кандидата, якого вони в першу чергу хотіли б бачити обраним, навіть якщо цей кандидат не занадто популярний, не побоюючись, що у випадку його поразки їх голоси "пропадуть". Але щоб голос в остаточному підсумку не пропав, потрібно обов'язково вказувати нехай менш бажаного, але все-таки більш "прохідного" кандидата.

По-друге, кандидати з близькими платформами істотно менше заважають один одному. Цим система голосу, що передається також вигідно відрізняється від традиційної мажоритарної, де весь час присутні побоювання "розколу" голосів: два близьких кандидати можуть у сумі набрати більше третього, а порізно – менше, і в результаті вони залишаються за бортом.

Один з мінусів цієї системи є те, що вона вимагає централізації більшої частини підрахунків. Адже на кожному етапі потрібно передавати голос на підставі результатів підрахунку по всьому окрузі. Але і цей мінус можна перетворити в плюс, тому що контроль за підрахунком голосів також стає більш централізованим. При цьому очевидно, що спочатку доцільно випробувати нову систему в громадських організаціях, а також на виборах у місцеві органи влади.