Марина Ставнійчук
Марина Ставнійчук
Політик, юрист

Блог | Політичний автотренінг як останній бастіон "реформаторів"

9,4 т.
верховна рада

Здається, що після майже трьох років виснажливої роботи над реформами, підвищенням рівня життя українців, частина представників влади вимушена вдаритись у період агресивного автотренінгу. Можливо, з точку зору медицини, у самонавіюванні немає нічого поганого. Не знаю цих тонкощів. Але у нашому випадку – публічної політики, теперішні можновладці займаються цією інтимною справою прилюдно. І це стає неабиякою проблемою.

Судіть самі. Минулого тижня заступник глави АП Костянтин Єлісєєв протранслював через ЗМІ непересічну сентенцію: "Кремль роздратований політичними та економічними успіхами в Україні". Позаздрити такій впевненості може навіть сам прем’єр-міністр Володимир Гройсман, з вуст якого, презентуючи Бюджет-2017, пролунала унікальна зомбо-думка: "Цей бюджет є бюджетом, в центрі якого знаходиться безпосередньо людина". Щоправда, "володар" тарифів і субсидій не уточнив, яка саме людина "там" опинилась! Але це твердження українці - із цілком зрозумілими емоційними реакціями - ще довго співставляли із отриманими ними ж платіжками.

Читайте: "Цигель-цигель, ай-лю-лю!": маленький позабюджетний акт великої бюджетної ночі

Вчора життя "задзеркалля" з його "економічними та політичними успіхами" знову прорвалося в українську реальність. Народний депутат від БПП Ірина Луценко заявила, що президентська фракція під час погоджувальної ради закликала Радикальну партію, Самопоміч і "Батьківщину" вступити в коаліцію депутатських фракцій у парламенті. Пропозиція цікава. Бо, скажімо, Радикальна партія в цьому списку займає особливе положення. Фракція, яка голосувала за бюджет-2017 і разом з БПП та НФ взяла на себе відповідальність, нехай формально позиціонується поза парламентською більшістю, фактично одною ногою знаходиться там. Тож шлях повернення РПУ як кажуть, відкритий.

Пані Ірина уточнила, що коаліція БПП та "Народного Фронту" існує в природі як явище! До того ж вона "міцна", і не може іти навіть мови про її розпад!

Якщо перекласти цю пропозицію і уточнення до неї на людську мову, маємо наступну сентенцію: "У нас є коаліція, але нам потрібна коаліція". Тут самонавіювання дає такий збій, у якому не розібрався б навіть головний фахівець з автотренінгу Андрій Парубій. Бо людину, яка постійно транслює мантру "коаліція депутатських фракцій існує", просто забембали цими дурними та наївними вимогами оприлюднити кількість в ній нардепів та безпосередньо поіменний список більшості від конституційного складу Верховної Ради.

Люди, на яких "новини з Задзеркалля" не діють, давно вже зрозуміли, що Верховна Рада нині якась, як казала моя вчителька з англійської, "недороблена" через фейковий характер коаліції депутатських фракцій. Певний час ці образливі закиди ігнорувались керівництвом парламенту. Але, мабуть, останні кілька нардепів, які вийшли із фракції БПП, остаточно зламали хитрий спікерівський калькулятор – навіть він вже, ну ніяк, не показує міфічної цифри 226. У реальному світі політики такі речі визнають і оголошують. У паралельному "задзеркаллі" – починають, з одного боку, благати "вернись, я все пробачу", з іншого – категорично попереджувати "в нас і без вас усе гаразд".

Читайте: "Шатун в головах": урядовий водевіль з двох дій – першої і останньої

У якому світі існує нині український "парламентаризм" усім відомо. Тому з версією пані Ірини Луценко, вважати калькулятор зламаним – є "інформаційним вкиданням" та "розкачуванням човна" сміливо можна було б і сперечатись. Бо насправді, у реальному світі, коли чорне називають білим – це і є "вкидання". Більш того, зауважу, ця хвороба передається повітряно-крапельним шляхом. Інфікованим виявився також голова фракції НФ Максим Бурбак, який підставив плече колезі із БПП наступною войовничою заявою: "…події останнього року показали, що разом у єдності ми спроможні приймати потрібні рішення, спроможні проводити реформи, які, кінець-кінцем, дозволяють будувати незалежну європейську Україну!"

Тут би запитати – які такі події останнього року показали загадкові "потрібні рішення" (знов-таки, не уточнено, кому саме вони потрібні) і до яких таки реформ це призвело?.. Але… Не спитаєш, бо то є голоси із паралельного світу – Задзеркалля … без чудес і без Аліси...

Ні в якому разі не хочу згадувати логічну для таких випадків теорію психоаналізу Зігмунда Фрейда. Однак пригадую, що феномен трансляції тверджень, яскраво протилежних реальному стану речей, описаний у детективно-історичній літературі. Пам’ятаєте сцену із фільму "Сімнадцять миттєвостей весни", в якій Кальтенбруннер із Мюллером намагаються зрозуміти Штірліца? Ось що сказав тоді Кальтенбруннер (із деякими скороченнями: "Ті, кому я беззаперечно вірю, відкрито говорять один з одним про трагізм становища... А Штірліц відповідає: "Дурниця, все добре, справи розвиваються нормально". Любов до батьківщини і до фюрера полягає не в тому, щоб сліпо брехати друзям по роботі ... Я запитав себе: "А чи не дурень він?" У нас же багато тупих, які бездумно повторюють абракадабру Геббельса. Ні! Він не дурень. Чому ж він тоді нещирий? Або він нікому не вірить, або він чогось боїться, або він щось затіває і хоче бути кришталево чистим…"

Отаке. Характеристика має просто дивний збіг.

Читайте: "Олімпіада селюків", або Сучасна "Казка про Золоту рибку"

Враження таке, що теперішня влада працює у ворожому середовищі, під "ковпаком Мюллера", і намагається не викликати підозр, "приспати" увагу… Хоча насправді у контексті, по який іде мова, це просто безглуздло. Бо навіть якщо стане однозначно видно, що коаліції таки нема, це не означатиме розпуску парламенту, - а саме цього бояться ті, хто робить із складу більшості священну таємницю. За Конституцією, дострокове припинення повноважень парламенту – це право, а не обов’язок президента. Він може це зробити тоді, коли вважатиме за необхідне. А необхідність – поняття суб’єктивне.

Тому аби бути кришталево чистими, до чого ви усі, гадаю, прагнете, не треба отаких шпигунських пристрастей. Не треба самозомбування, а головне – спроб надурити інших.

Правильним автотренінгом буде стати перед дзеркалом і повторювати спокійно, виважено і повільно: "Нам ніхто не вірить… Нам ніхто не вірить… Нам ніхто не вірить. Не бреши сам собі і людям!"

Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...