Блог | Розпад Росії як запорука створення безпечного для України зовнішньополітичного середовища

Майбутнє будь-якої країни доцільно розглядати через низку опцій. У найбільш загальному вигляді для Росії їх три: збереження сучасного авторитарного суспільного устрою; демократизація; і розпад імперії, який є темою сьогоднішніх дискусій.

На мою думку, саме розпад російської імперії, попри загрози та виклики, які він несе, є найбільш оптимальним варіантом для України з точки зору розвитку реалізації її національних інтересів.

Саме розпад, а не демократизація.

Читайте:Когда шизофрения съедает мозг - в Госдуме запретят иностранную музыку

І це зумовлено низкою причин.

Не бачу підстав думати, що демократизація в Росії здатна впродовж найближчих кількох десятиліть змінити ментальність росіян. А ця ментальність глибоко антиукраїнська за своїм змістом.

Вся демократизація і лібералізм в Росії завжди закінчувалися на українському, а ширше, національному питанні.

Мені свого часу випала честь бути знайомим з деякими "в’язнями совісті", представниками інших націй колишнього Радянського Союзу. За їхніми спогадами у таборах з колегами-дисидентами, росіянами за національністю, можна було у дискусіях знайти компроміс із будь-якого питання, окрім національного. Демократизація, але в рамках неподільної імперії – мабуть так можна було б стисло охарактеризувати світобачення російських дисидентів. І Навальний з Ходорковським – типовий тому приклад сьогодні.

Тому не будемо тішити себе ілюзіями. У тій війні, яка зараз точиться, винен не тільки Путін і навіть не головним чином Путін. Ця війна є породженням, у т.ч., російської ментальності, російського бачення світоустрою і місця в ньому України.

Читайте:"Гумконвой духовной" России голодающим Луганска

Демократія там чи тоталітаризм – в принципі для України це справу не змінює. Російська імперія, не залежно від форми суспільного устрою – авторитарного, демократичного, чи найбільш ліберального завжди була і буде загрозою існування України. У будь-якому випадку Україна стане об’єктом зовнішнього російського тиску. Різнитися будуть лише його форми, більшою жорсткістю чи м’якістю.

І, ймовірно, м’які форми тиску є значно більш небезпечними для майбутнього розвитку України, ніж жорсткі, воєнно-тоталітарні.

Жорсткий вплив породжує спротив і консолідує націю.

М’який, що супроводжується підкупом політичних та бізнесових еліт, – породжує у ній п’яту колону і послаблює позиції в протистоянні.

Саме це ми десь і спостерігали продовж останніх 23 років. Практично весь цей період Росія так чи інакше тиснула на Україну з метою підпорядкування своїм інтересам. Практично постійно вела проти нас ідеологічну, культурно-гуманітарну та економічну війну.

Читайте:Украинизация российской политики сожрала будущее России – политолог

Певним виключенням з цього стали два періоди. А саме 1-а та 2-а Чеченської війти. Росія повністю занурилася у вирішення внутрішніх проблем, що загрожували її цілісності, і багато в чому перестала займатися українським питанням. У підсумку тиск на Україну, економічний та політичний, був значно послаблений.

Тому занурення у внутрішні проблеми, у тому числі ті, що пов’язані з поширенням відцентрових тенденцій з подальшим розпадом на низку нових незалежних держав – є найвигіднішою для України опцією.

Причому, у разі розвитку ситуації за вказаним сценарієм перед нашою державою постає одночасно кілька завдань, над якими пора починати працювати вже зараз.

Всіляке сприяння розпаду Росії. Тут потрібно працювати з регіональними політичними та бізнесовими елітами, опозиційними і навіть радикальними рухами. Це стане в копійку. Але у кінцевому підсумку це значно дешевше, ніж протистояти озброєному російському агресору на своїй території. Нейтралізація впливу на Україну негативних процесів, які такий розпад неминуче супроводжуватимуть.

До негативних чинників можна віднести: потоки біженців, яких треба буде облаштовувати, проникнення на територію України озброєних формувань, майже повний розрив економічних стосунків, загроза потрапляння ядерної зброї до рук радикальних угрупувань.

Слід зазначити, що до низки цих викликів Росія нас вже підготувала. Це стосується, зокрема, біженців, озброєних бойовиків, розриву економічних стосунків тощо. Тому не бачу проблеми в тому, щоб з подібними ж викликами та загрозами впоратись у майбутньому.

Читайте: Какие ещё доказательства требуются российскому народу? Что Путин опять всех переиграл?!

Значною проблемою залишається, власне, лише питання ядерної зброї, можливості її контрольованого чи неконтрольованого застосування.

Однак, у протидії саме цій загрозі, на відміну від інших, Україна напевне не залишиться наодинці. Адже ця проблема не менше, а може й більше ніж нас турбує провідні країни світу. Тому на її вирішення є підстави дивитися з оптимізмом.

Підготовка до добровільного приєднання до України або переходу під її протекторат територій Росії, охоплених турбулентністю. Насамперед тих, які історично є українськими землями.

І, що цікаво, для реалізації цієї опції Росія створила всі необхідні міжнародні прецеденти (Абхазія, Нагірний Карабах, Південна Осетія, Придністров’я і, нарешті, Крим).

Отже, треба починати активно працювати над розпадом, а точніше завершенням розпаду російської імперії, бо саме він у кінцевому підсумку є запорукою створення навколо України дружнього чи нейтрального, але не ворожого зовнішньополітичного середовища, а від так і гарантією миру на нашій землі.