Блог | 5.10. Неандертальці в центрі Києва

Вчора близько12-ї години дня піднімаюся з Подолу Володимирським узвозом у бік Європейської площі. Потрапляю у затяжний корок. Біля Національної філармонії бачу його причину. Половину дороги перекрила трак-платформа, на якій декілька чуваків поруч з гламурними дівахами вимахують прапорами "5.10. Украина без налогов" (не дуже обізнаний з діяльністю цієї організації). Стою у тривалій пробці через їхню "активну життєву позицію". Відкриваю вікно і питаю:

- Ви що з Росії?

- Пачєму?

- Ну, мова на прапорах російська.

- Так, а что, ми на Украіне нє можем разговаривать по-русски?

- Та, кажу, будь ласка, розмовляйте між собою, як хочете, але у публічному просторі, використовуйте, державну мову.

- А чево, ми живьом в свободной странє... Как хотім так і говорім...

- Щоб ви тут "гаварілі как хотітє", хлопці на Сході щодня віддають свої життя!

- Ето іх проблєми...

- Су*а, кажу, відтепер це буде і твоєю проблемою...

Реально! Я толерантна, поміркована людина, що народилася в Києві в абсолютно російськомовній родині, стикаючись з неандертальською суттю "русського міра", який не хоче вчитися, перебудовуватися, аналізувати, розвиватися, стаю лютим! Іноді Орестом Лютим.)))) Я вже писав про це: у нас в театральному інституті на курсі вчилися троє росіян з Новосибірська. Після першого курсу викладач сценічної мови так і сказала: "Або ви, дорослі, розумні люди вчите мову, або зізнаєтеся в тому, що ви чи дебіли, не сповна розуму, яким я завжди поставлю хирляву трійку, чи вчите мову, доводячи те, що ви люди, а не якісь неандертальці — тупикова гілка розвитку людства". Всі за рік опанували українську. Без проблем! Так от, тупим неандертальцям з руху 5.10. нагадую ці слова. Відтепер буду придивлятися до вас уважніше. Не хочу жити в місті з деградаційною парадигмою буття. До здибанки на вузьких стежках еволюції.

Боротьба триває!