Ловці душ: як релігійні секти маніпулюють українцями

Французький письменник Оноре де Бальзак сказав: "Вірити в Бога – означає постійно сумніватися в Ньому". Часто саме сумніви, моральні, духовні та наукові пошуки спонукають нас розширювати свій кругозір, руйнувати стереотипні межі мислення. Проте, трапляються й випадки, коли сумніви перекреслюють усю внутрішню силу духу людини, затьмарюють її мислення.

Новітня релігійність є новою і за часом появи, і за формами та методами спілкування з надприроднім. Сьогодні відсутній єдиний усталений науковий термін, який міг би охопити все розмаїття новітніх релігійних явищ. Найчастіше не зовсім коректно, з наукової точки зору, всіх їх називають сектами, нетрадиційними релігіями, тоталітарними течіями, неорелігіями тощо.

Велика популярність новітньої релігійності (так званих сект) на пострадянських теренах зумовлюється низкою соціально–політичних чинників. Падіння комуністичного режиму витворило своєрідний "духовний вакуум". Крах віри у "світле майбутнє" породив духовну порожнечу, непевність, які надзвичайно швидко були компенсовані привабливими духовними рецептами та пропозиціями новітньої релігійності.

Читайте: Партбилет под рясой

В умовах соціально-економічної нестабільності, непевності у завтрашньому дні, постійного відчуття приниження, прості та чіткі схеми та алгоритми, що їх висувають новітні релігії, видаються надзвичайно привабливими та оптимальними. Справляє враження на адептів новітньої релігійності і фактор "бомбардування любов’ю" – постійної опіки, турботи та підтримки.

Людина, часто зневірена та засмучена, отримує керівництво до дії, неухильне виконання якого може забезпечити успіх, радість та процвітання і в земному, і в потойбічному світі. Партнерські, а не вертикально-субординаційні взаємини з Богом теж додають прихильникам сект відчуття впевненості, можливості злитися з Абсолютом, співдіяти йому на рівних. Все це доповнюється також факторами психологічного впливу на людську свідомість, або як його називають "brain washing" – "промиванням мізків".

Небезпека потрапити під вплив релігійної секти велика особливо для молоді. Саме в юному віці у людини починає формуватись індивідуальне релігійне "Я". І на нього здійснюється потужний вплив на різних рівнях: економічному, політичному тощо. Часто молодь, та й старше покоління теж, потрапляють в поле зору деструктивних релігійних течій. Користуючись продуманою стратегією, вони маніпулюють на соціальних та психологічних негараздах й страхах людини.

Читайте: Бурштинова Україна: у "серйозного батюшки" 12 помп

Cекти – це зокрема камерні спільноти, де у кожної людини є фіксоване членство. В такій спільноті людина відчуває себе важливою, причетною до чогось великого, не байдужою іншим. Керівники сект або "ловці душ" починають спілкування з такими людьми із щирої розмови, допомоги, а потім впливають на психіку настільки витонченими методами, що їхні жертви готові віддати не просто своє майно, а й ціле життя присвятити служінню цьому культові.

Комплекс такої релігійності є дуже складним. Важко віднайти спільні характеристики. Кожна з таких сект (а їх чимало) має свою специфіку та особливості, які притаманні лише їй і неактуальні для іншої групи. Однак, у цьому розмаїтті можуть виділятися спільні риси. Наприклад, відомий російський сектознавець Олександр Дворкін схильний вважати практично всі релігійні новотвори "тоталітарними сектами", які теж мають свою внутрішню класифікацію. На його думку, їх об’єднує декілька спільних рис:

Наявність гуру (лідера – вчителя, наставника).

Організація (характеризується суворим контролем та дисципліною, носить ознаки тоталітарної структури).

Метод (його носієм є гуру чи організація; це спосіб ознайомлення з надприроднім, формами та прийомами порятунку тощо).

"Езотеричний розрив" (відсутність повного розуміння доктринальних основ, часткова чи "порційна" їх інтерпретація).

Читайте: Священики на БТР-ах дали зрозуміти, що війна - це нормально

Взагалі-то сама класифікація неорелігій в Україні умовна. Наприклад, нехристиянські рухи на загальнохристиянській основі (Міжнародна християнська місія, Християнська місія "Еммануїл", Армія спасіння, Лівобережна церква Христа, Церква Христа святих останніх днів (мормони), Християнська церква "Калварі Чапел", Євангельська церква США, Біблійна баптистська церква тощо), релігії орієнталістського напряму (вони переважно репрезентовані неоіндуїзмом – "Товариство Свідомості Кришни", Місія "Світло душі", Товариство Шрі Ауробіндо, Товариство ведичної культури, Міжнародне товариство "Всесвітня чиста релігія" тощо), езотеричні об’єднання (Реріхівське товариство, Асоціація "Живої етики", послідовники Олени Блаватської, Данила Андреева, Олеся Бердника), неоязичництво (РУНвіра, рідновіра, Великий вогонь), синтетичні неорелігії (Віра бахаї, Велике Біле братство, Церква об’єднання Муна), сайєнтологічні рухи (Діанетика-фонд Хаббарда, АСТІКА, "Вогненна квітка" В. Калінаускаса, система Порфирія Іванова тощо). Найнебезпечнішою із усіх вищевказаних сект можна назвати "секту Догнала", адепти якої радше схожі на зомбі із американського фільму-хоррору, аніж на віруючих людей.

Загалом сама стратегія сект і розроблений ними принцип маніпуляції на людину дуже простий: вони позиціонують себе як дисиденти, як борці з середньовічним устроєм традиційних Церков, які постійно принижують й ігнорують кожного індивіда, як захисники людської гідності у суспільстві та державі.

Секти часто прикриваються ідеями модерного переосмислення офіційних церковних доктрин. І не дивно, що за умов міжконфесійних конфліктів універсальність таких релігій стає привабливим чинником для віруючих усіх християнських конфесій, а часом й для представників інших релігій.

Читайте: Крестовый поход на Киев

Цікаво, що особливістю впровадження нетрадиційних релігій в Україні можна вважати й те, що майже всі неорухи прийшли на терени України через посередників: не з батьківщини релігійного руху, а з інших країн, не від гуру (вчителя), а від його західних учнів. Поки що поява майже всіх неорелігій в Україні є вторинною, не "апостольською". Та невдовзі ця тенденція може змінитись на негативну.