Блог | Армія - це ж весело

Безжальна і бездушна машина військового планування вбила, розтоптала і знищила сьогоднішній день: ми їздили на полігон. Кидали навчальні гранати (бойові нам побоялись давати, бо не знати чи ми повноцінні військовослужбовці, і хто за нас несе юридичну відповідальність - теж іще той маразм - викликати з роботи, одягти форму, платити гроші, годувати - Збройні сили підставу мають, а дати кинути бойову гранату - ні), стріляли з пістолетів, автоматів і кулеметів. Усі вправи зайняли хвилин 10 і увесь день... Повторююсь ще раз - якби за мої гроші - це зайняло б години дві.

Але Бог з ним - солдат спить (а у нашому випадку - безцільно топче траву на полігоні Нацгвардії в Новопетрівцях), а служба йде.

Вперше випробували під дощем камуфляж. Він не лише безперешкодно пропускає вологу, але таке враження, що ще й прискорює її проходження до тіла і охолоджує. Ще та гидота. Я так розумію, що навіть з волонтерами Збройні сили ще не навчились замовляти послуги і проводити тендери не лише за ціновим показником, але ще й за якісним. Головнокомандувача чи то пак, Першого, любити навчились, а забезпечувати армію ще учаться.

Хочу побажати генералам, полковникам та іже з ними, які замовили для Збройних сил наші берці та камуфляж їх і носити до скону.

Цікаво було побувати після тривалої перерви на полігоні в Новопетрівцях (останній раз був там чи в школі, чи на військовій кафедрі). Відчувається, що Нацгвардія потужно розвиває свою навчальну і матеріальну базу. У порівнянні з нашим партизанським виглядом та екіпіровкою нацгвардійці цілком собі елітний рід військ.

Підготовка йде повним ходом.

Смотрите: Сьогодні я був пораненим. Важким

Пересуваючись частиною наша рота спостерігала підготовку гвардійців для розгону демонстрацій - шоломи, бронежилети, гамсеління гумовими палицями по щитах. Наш стрій зверхньо зашипів - бачили, не страшно. Якщо не більшість, то багато наших офіцерів були активними майданівцями - ось так наша армія стає "знародом" - народ пішов у неї.

Вже вертаючись зі стрільбища, проходячи повз ментовські (як лагідно ми їх називали поміж себе) пости наша рота видала по повній програмі - Слава Україні! Героям слава! Слава нації! Смерть ворогам! Україна! Понад усе!

Нацгвардійці оживились лише на Путін - Хуй*о!

Але якщо відкинути нашу доморощену армійську корпоративність - героям слава - це і про них, нацгвардійців, теж. З нами на полігоні працювали інструктори Барсу та Омеги, які про війну не з фільмів знають.

З млосно приємного - сунешся, значить, по частині в магазин або стоїш обабіч дороги, а колона нацгвардійців, уздрівши на пузі офіцерські погон - бац і відсалютувала. Ну, а ти ж уже так вальяжно, з почуттям дворянського походження, їм у відповідь козирнув. Мда, армія це красиво. Тільки, зараза, безтолково і шумно (це я про стрільби).

Побачили ми нарешті і увесь києво-святошинський військомат, який з пацанячим захопленням в очах упав нам на хвіст, щоб за наш рахунок постріляти. Ну, нехай.

Армія - це ж весело.