Блог | "Je suis 3822": шоу-біз та мова

Вчора ввечері з ФБ дізнаюся, що виявляється, відбувся круглий стіл під назвою "Підтримка української музики: ефективні інструменти та популістські кроки", на який були запрошені усі бажаючі артисти та менеджери, працюючі в медіа.

Товариство, хто, кого, і коли запрошував?

Чи запрошували особисто тільки тих артистів, які мали зручні організаторам погляди, а решта мали самі якось дізнатися (чи не дізнатися) про "круглий стіл українських патріотів", єдиним завданням якого було забанити поправку до закону 3822, яка має встановити НОРМАЛЬНІ квоти для національного контенту в українському ефірі.

НОРМАЛЬНІ тому, що відповідають законам, які діють у інших європейських країнах: Польща, Франція, Іспанія та інші.

Йдеться не про повну заборону іншомовного контенту, а про пропорційні квоти. Якби кожна європейська країна не мала відповідного закону, а медіаресурси розглядалися б виключно з точки зору бізнесу, всі європейські ефіри вже давно б накрило хвилею американської продукції.

Це нормально для розвиненої держави - зберігати свою національну ідентичність у національному ефірі. Щоб не бути поглинутою іншою державою, спочатку в культурній сфері, а потім – у всіх інших. І на "бізнес" це ніяк не впливає.

Просто наші медіа-олігархи сидять на зручних схемах ще з часів Януковича і самі міняти нічого не збираються, користуючись традиційними аргументами: "це зашкодить бізнесу", "впадуть рейтинги", "немає стільки україномовного контенту" і так далі.

Ходіть до мене, панове директори, погуглимо разом. Я вам покажу стільки українських пісень, що ваших ефірів на них не вистачить.