Блог | Україна скотилась за двадцятиріччя незалежності у статус африканської клептократії

Коли я стажувалась в ООН в Нью-Йорку під час Генеральної Асамблеї, я спостерігала як глави держав і закордонні міністри прибували і проходили через офіційну залу делегацій.

Зайшли африканські лідери. Обвішані блискучими ланцюжками, в пишних різнокольорових стоях і в масивних темних окулярах у стилі Диктатора зображеного Сашею Бароном Коеном.

Читайте:"Вас в Раду привел Майдан!" Парасюк спровоцировал первую драку: фото и видео потасовки

Залом, де стояли в основному західні журналісти і працівники нью-йоркського офісу ООН, прокотилась хвиля посмішок: "О, дикуни!". А десь там у себе в Африці з них ніхто не насміхався, вони були шанованими міністрами, президентами, вершителями доль. Але тут у Нью-Йорку, вони були всього-навсього представниками відсталих і розікрадених країн третього світу, де темні окуляри Гуччі, навіть у приміщенні, - це круто і по-багатому.

Коли я спостерігаю, як у Києві бються за право називатись міністром, у мене спливає ця сцена із ООН перед очима.

Україна скотилася за двадцятиріччя незалежності у статус африканської клептократії, а її еліти все ще зосередженні на поділі посад, а не на виведенні країни у інший ранг. Вони все ще вважають, що президент, міністр, депутат звучить гордо і за це варто боротись.

Тому я вітаю прихід у владу і іноземців, і тих людей, як пожили і попрацювали у цивілізованому світі і адекватно оцінюють, яке місце у ньому займає Україна.

Читайте: Кадровому агентству, которое подобрало министров-иностранцев, заплатили $82 тысячи

Державна посада в Україні - це не привід пишатись і не престижний статус. Це тягар відповідальності за інших і реалізація поклику служіння іншим. Принаймні так повинно бути.