Блог | Україна без націоналізму

Не пустивши комуністів до парламенту, Україна одночасно поставила жирний хрест на націоналістах. Декілька свободівців і представників Правого сектору не зможуть відіграти суттєвої ролі в українському політикумові.

Гору взяли люди, які думають, що сповідують ліберально-демократичні й космополітичні цінності й налаштовані на Європу. Насправді до класичного європейського мислення їм так далеко, як до неба, тому не варто сподіватися на реформи європейського зразка. Швидше за все, будемо бачити лише яскравий європейський фантик, а начинка всередині буде ще та, "совєтська", без чого Україна аж ніяк не може обійтись.

За великим рахунком, усі партії, які пройшли до Верховної Ради України, не сповідують жодної ідеології. Великою помилкою було, коли казали, що в минулому парламенті ідеологічними були Компартія і "Свобода". Ці політичні сили лише прикривалися відповідними гаслами, але чинили зовсім не за ними. Комуністи показали себе буржуа до мізку кісток, а націоналісти ледь не основним своїм гаслом зробили соціальне питання. Власне ідеї були відкинуті цими політичними силами, як непотріб.

Нинішні переможці виборів в ідеологію вже не бавляться. В їхніх програмних документах ви не знайдете й натяку на те, що ці політичні сили сповідують якісь ідеологічні принципи. Вони й інших принципів не сповідують – демократичних, моральних й тому подібних, хоча можуть вішати локшину на вуха довірливим виборцям.

Якщо взяти якісний і кількісний склад політичних сил, які представлені у Верховній Раді України, то тут бачимо дві особливості. Будь-хто з членів партій-переможців запросто міг бути в іншій політичній силі, бо жодних суттєвих відмінностей між ними нема. З іншого боку, ядро кожної політичної сили складають люди, особисто віддані лідерові. І не має значення, який їхній номер у партійному списку, чи пройшли вони на мажоритарних округах.

Читайте: Чи відбудуться вибори до місцевих рад?

Чому ж націоналісти потерпіли нищівну поразку? Основну відповідь на це питання я вже дав. Сучасне українське суспільство налаштоване на ліберально-демократичну, космополітичну хвилю. Європейські цінності не передбачають націоналізму в чистому вигляді. Становлення європейських держав починалося, власне, з націоналізму, бо інакше не можна було здобути незалежність. Але зараз, коли настав період ситого і відносно безбідного існування, націоналізм у будь-якому прояві складає мало не смертельну небезпеку для відгодованої Європи.

Як свого часу Монголія зробила різкий стрибок від феодалізму до соціалізму, минаючи капіталізм, так і Україна хоче вскочити до Європи від "совєтського" устрою до європейського, минаючи незалежність. Формальна незалежність на рівні прапора, гімну, валюти та інших атрибутів державності у нас є, але фактичної за всі роки після розпаду Радянського Союзу так і не було. Яскравим прикладом може слугувати відкритий кордон з Росією.

Націоналізм ще довго буде приречений на поразку в Україні з багатьох причин. Найбільш важливими є те, що національні, націоналістичні ідеї не вітаються в суспільстві, а самі носії націоналізму не роблять акценту, власне, на націоналістичній ідеології, бо, за великим рахунком, далекі від неї. Так було зі "Свободою", ту ж помилку повторює і Правий сектор. Участь у Майдані чи в антитерористичній операції з боку представників націоналістичних сил не використовується для пропаганди, власне, націоналістичних ідей, а самі ці люди в більшості своїй не є націоналістами, вони пристали до цих сил з почуття справедливості, усвідомлення того, що Україна в небезпеці.

Сплеск стихійного націоналізму настає лише під час революційних потрясінь. Тоді основна маса населення стає стихійними націоналістами. Так було під час Помаранчевої Революції, так сталося під час Революції Гідності. Слабкість лідерів націоналізму полягає в тому, що вони не змогли вдержати ось цей націоналістичний шал в інші, післяреволюційні періоди, спокусившись, як і космополіти та ліберальні демократи, на соціальні гасла. Хліб потрібен людям. Але не менш потрібна національна ідея. Без національної ідеї люди не матимуть хліба.

Україна ще довго борсатиметься в ліберально-демократичних цінностях. Єдиний позитив може бути лише у відносному подоланні корупції, але тоді вже точно національні, націоналістичні гасла будуть відкинуті, а наша держава втратить свою самобутність. Шлях до Європи – це не лише втеча від Москви, це ще й втрата свого "я". Україна не здатна самотужки протистояти ліберально-демократичному та космополітичному устрою Європи, а тому приречена стати лише її часткою – з усіма сумними висновками, які з цього випливають. Менталітет українця й так роз’їдений "совєтизмом", а тепер піддається смертельній атаці з боку європеїзму. Важко в цих умовах вижити власне українському, національному, націоналістичному.

Народні депутати України від націоналістичних сил, схоже, ще не усвідомили своєї ролі на сучасному етапі становлення державності. Найпростіше, даруйте, набити морду тому ж Шуфричу чи Ляшку, ніж виробити такий український за духом документ, аби на нього пристали й ліберальні демократи та космополіти. Націоналістична ідея полягає не в тому, щоб закрикувати нардепів, які виступали в парламенті російською, як це робила "Свобода", а зробити все можливе й неможливе, аби подібна практика взагалі була неможливою. І справа не в кількості, а в якості народних обранців.

Поглинання України ліберально-демократичним і космополітичним болотом несе в собі великі виклики. З одного боку, в цьому зацікавлені сильні світу цього – навіть Росія, як не дивно це буде звучати, бо втрата Україною її ідентичності є чи не найголовнішим маренням кремлівських стратегів. З іншого боку, національні, націоналістичні сили ніколи не змиряться з таким ходом подій. Вони дуже швидко переконаються, що парламентські методи боротьби з цим злом ні до чого доброго не призводять, тому неодмінно знову виступлять ініціаторами революційних змін у суспільстві. Якщо підгодовані нардепи від націоналістичних сил не очолять цей процес, то їм на зміну прийдуть новітні націоналісти, які діятимуть уже більш жорстко і жорстоко, розуміючи, що інакше ми остаточно можемо втратити Україну.