Блог | Народні депутати мали би працювати на громадських засадах

У сьогоднішніх дискусіях про загрозу дострокових парламентських виборів і прихильники, і противники виборів, на мою думку, виходять виключно з власних інтересів, а не з позиції вирішення проблем, які стоять перед українським політикумом.

Отож, головна проблема полягає в тому, як зробити так, щоб в Україні з’явився працюючий, професійний та відповідальний парламент, відповідно, з такими ж депутатами. А не в тому, як або максимально утриматись при владі за рахунок теперішнього парламенту, або як максимально швидко переобрати цей парламент, щоб збільшити свою присутність у ньому.

Читайте: Інтереси якої загадкової країни представляє наш парламент?

Отож, радив би перевести дискусію в площину визначення КОНЦЕПЦІЇ, яким повинен бути правильний парламент в Україні, а потім вже говорити про вибори.

Очевидно, що правильний європейський парламент має повернути собі статус вищого законодавчого органу держави, а не бути місцем для легалізації раніше погоджених партійних чи олігархічних домовленостей.

Бажано, щоб і чисельність такого парламенту сягала не більше 300 осіб, а кількість комітетів була не більше 15-ти з пропорційним розподілом депутатів. А не так, як зараз, коли усі "гуманітарні" комітети мають по 6-10 осіб, а "блатні" - більше 30 осіб.

Читайте: Про моду на хитромудрість молодих політиків

Це повинен бути парламент, у якому ключовим місцем для ухвалення рішень повинен бути профільний комітет, а не сесійне засідання. І, сподіваюсь, що вистачить сміливості врешті-решт погодитись з моєю ідеєю про онлайн трансляцію засідань комітетів, щоб суспільство бачило і розуміло, як приймаються популярні і непопулярні рішення. Адже ухвалення рішень відбувається саме на комітетах, а не під час пленарного засідання, коли, фактично, йде лише голосування, тобто - легалізація рішень, ухвалених на "бюджетному", "торговому", "податковому" чи інших комітетах.

Не менш серйозним питанням є і якісний склад парламенту.

Незважаючи на те, що депутати потрапляють у владу через прямі вибори, я переконаний, що "мінімальний набір" вимог до депутата повинен бути узаконений. Серед таких вимог, як мінімум, - наявність у народного депутата вищої освіти (зараз така вимога законодавчо не закріплена). А сама процедура відбору депутатів повинна проходити не в партійних політбюро або виключно одними виборцями в округах, це повинен бути взаємозалежний процес в оптимальній моделі виборів за відкритими партійними списками.

Читайте: Парламент, який не працює, але не закривається!

Отож, ще раз наполягаю на перенесенні акцентів нинішньої дискусії з того, коли треба проводити дострокові вибори, на те, яким повинен бути правильний український парламент. А вибори вже стануть інструментом для вирішення цієї стратегії.

P.S.

До речі, якщо проаналізувати характер діяльності нинішньої Верховної Ради, то є парадоксальна закономірність: цей парламент багато часу присвячує боротьбі з комунізмом, але за фактом своєї діяльності він є типовим неокомуністичним, або неорадянським парламентом. Якщо рішення у комуністичні часи ухвалювало одне політбюро, то зараз – кілька політбюро, а депутати так само приходять на засідання, натискають кнопки, у масі своїй навіть не знаючи, за які закони і рішення вони голосують.

Тому, поки діє нинішня модель Верховної Ради, проситься зміна статусу і формату діяльності парламенту: як і в радянські часи, депутати мусили би працювати на громадських засадах. Адже вони не ведуть системної самостійної роботи для відстоювання інтересів народу, а рішення приймаються, умовно кажучи, "на стороні".

І тільки тоді, коли буде сформований професійний, самостійний та відповідальний парламент, тоді належна оплата роботи народних депутатів буде логічною.