Блог | Політика "зухвалого популізму і агресивного піару": з нагоди роковин прем’єрства Арсенія Яценюка

Як відомо, 27 лютого минає рік, як Арсеній Яценюк був призначений на посаду Прем'єр-міністра України.

Очевидно, що сьогодні і найближчими днями багато експертів будуть оцінювати діяльність Уряду А. Яценюка, ефективність ухвалюваних ним рішень, відсутність задекларованих реформ та, найсумніше, – реальних результатів за рік перебування на чолі Кабінету Міністрів.

Я хотів би звернути увагу на стиль та форму діяльності Уряду, оскільки саме вони, на мою думку, спричинили ВІДСУТНІСТЬ ЗМІСТУ, точніше, РЕЗУЛЬТАТУ.

Виглядає таким чином, що протягом року прем’єр-міністр чітко позиціонував головну причину, яка заважала йому проводити реформи і досягати результатів. Ця причина зводилася до загальної формули війни загалом та конкретних ворогів зокрема.

Фактично, кожний виступ прем’єра чи то на засіданні Уряду, чи Верховної Ради розпочинався з розповіді про війну, Росію, Путіна, а потім переходив на "внутрішніх ворогів", якими для прем’єра стали підприємці, чиновники, бюджетники, а згодом – "грошовиті" професори та викладачі вузів, "багаті" пенсіонери. За результатами такої "війни" підприємці отримали додаткові податки, непрацюючу систему стимулювання збільшення зарплат, а викладачі вузів, вчителі, медики та пенсіонери – зменшені зарплати і податок на пенсію.

Читайте: Яценюк "взбадьорює" Порошенка, або Як підбили фіскалів

За рік діяльності жоден очільник Уряду (або Прем’єр-міністр, або Віце-прем’єр-міністри, або міністри) не визнали бодай дрібної помилки чи свого непрофесіоналізму, а переносили все це на зовнішніх чи внутрішніх ворогів.

Прикриття війною та внутрішніми ворогами (які, очевидно, працюють на гроші Путіна чи Росії) мали ефект у перші місяці діяльності Уряду. І це, до речі, підтверджується соціологічними показниками.

Натомість кінцівка року, яка показала повний крах сподівань на якісь реформаторські дії Уряду, відповідно, руйнує міф про найуспішнішого прем’єр-міністра і шалену суспільну підтримку його діяльності.

Друга надзвичайно важлива обставина – попри позиціонування Арсенія Яценюка як проєвропейського, молодого, активного та сучасного прем’єра, його Уряд - єдиний, який за рік, фактично, не провів жодної серйозної публічної дискусії стосовно своєї діяльності ані в парламенті, ані в уряді, ані поза їх межами. Для громадян усі телеканали транслювали лише пафосне вступне слово А. Яценюка, і далі - жодного обміну думками, жодних виступів міністрів, я вже не кажу про експертів.

Читайте:Коалиция и Яценюк согласились отправить Гонтареву в отставку - Ляшко

Очевидно, логіка команди А. Яценюка полягала в тому, що ні парламент, ні уряд не є місцем для дискусій. Тезу про це, до речі, публічно озвучив один з найближчих соратників Яценюка Сергій Пашинський, який запропонував заборонити трансляцію Погоджувальної ради в парламенті і не вести навіть стенограми, щоб не заважати "успішній" діяльності Уряду.

Такий стиль агресивного піару, який зводиться до принципу: говоримо про Прем’єр-міністра або добре, або нічого, характерна і для дискусії щодо бюджету. От щойно прем’єр говорить про те, що в парламенті немає сенсу обговорювати пропоновані Урядом зміни до бюджету, треба просто народним депутатам зайти до сесійної зали і проголосувати за них...

До речі, ще один унікальний винахід нинішнього Уряду – нічна робота, яка зводиться до наступного: запропонувати якісь непопулярні ініціативи, не обговорювати їх в принципі протягом довгого періоду, а потім активно попрацювати вночі у вузькому колі для того, щоб зранку їх проголосувати без дискусій.

На жаль, таку ідеологію зухвалого популізму, яку сповідує прем’єр, перенесли і на міністерства. Чого варта лише ідея, яку заклали Міністерство фінансів та Мінекономіки у законопроекті змін до Держбюджету а 2015 рік, згідно з якою пропонується проведення реформ в галузі освіти з метою економії 312,3 млн грн за рахунок зменшення кількості вищих навчальних закладів з 802 до 317. Цілком очевидно, що в принципі нереально за 10 місяців поточного року ліквідувати майже 500 вишів, але не існує жодного документа, програми чи механізму, де б роз’яснювалось, якого типу виші будуть ліквідовані, в який спосіб ця ліквідація буде відбуватися, що будуть робити десятки тисяч студентів та викладачів. І таких прикладів дуже багато.

Тому, говорячи про річний період прем’єрства Арсенія Яценюка, вживаю сумне слово "роковини" свідомо, бо така ідеологія діяльності Уряду і прем’єр-міністра, де форма важливіша змісту, може призвести до краху не лише української економіки, а й української держави.