Блог | "Маски революції" без маски

Я досі не вірив ЗМІ, що інколи повідомляли: мовляв наше МЗС і його посольства за кордоном нікчемні, ловлять мух, працюють не на користь Україні, а інколи навіть і гірше. А зараз у своїх твердих переконаннях засумнівався. Навіщо, скажімо, вони гвалт підняли, щоб французи у своїй Франції не дивилися документальний фільм свого ж французького режисера "Маски революції" про останні грандіозні події на нашому Майдані і в Україні взагалі, тобто одну із версій цих подій, побачених французом чи своїми, чи московськими очами. А цей гвалт і пробудив особливий інтерес у світі – забороняють, значить, не випадково, значить, правда. І так одній із одіозних і неправдивих версій додали видимість достовірності. Краще б вони замість того, щоб сидіти у затишних зарубіжних офісах, зібралися б у Києві і слідом за Дещицею під московським посольством проспівали щось про Путіна. А ще краще б було, щоб запросили цього режисера з його фільмом, та щоб скрізь прокатали по всій Україні і щоб люди відповіли на його начебто вірну версію. А ще краще, щоб підготували і показали усьому світові, в тому числі й французам, вже свою документальну версію фільму, яка по самій природі має стати найоб’єктивнішою і найсправедливішою а отже і найпереконливішою, вплинути на світогляд світу, який досі, на жаль, далеко не світлий.

А в Україні знають, що пояснити і що відповісти. Ледь не вся вона пройшла через київський майдан, а якщо врахувати майдани по всіх містах і селищах, що прокотилися під час Революції Гідності, то, вважай, вся. І добре розбирається, що було, як і коли. І де, і як побували і які американці... Ну це тільки в мізках переораного російською пропагандою француза може запалитися уявлення, що тут усе натворили американці. Ніякої Америки, а ні Франції не вистачить, щоб підняти в чужій країні багатомільйонні маси на протест проти діючої і, скажемо прямо, зловісної, з карним минулим і сьогоденням влади. Влади, яка спроможна на дикі вчинки. Це під силу лише їй самій і не протягом одного дня, а тривалого часу. Що й зробила влада Януковича.

Вона, відкрито грабуючи дрібний і середній бізнес, перетягуючи на себе великі статки, поєднала ненависть до себе усіх верств населення – від найнужденіших бідняків до олігархів. І цим дістала не лише Київ та центральні області, а й Донецьк з Луганськом, а ще Крим. Та ще й спровокувала їх до активної дії довготривалими обіцянками про європейський курс, в якому знедолені маси вбачали порятунок від її ж загарбницької економічної політики, суцільного курсу на грабежі, хабарництво і безправ’я. Подумайте, чи вибухнув би цей протест, якби Янукович, як і обіцяв, підписав договір із Європою, а не відвернувся в останню мить? І при чому тут Америка, якщо все заварив він сам?

Читайте: Антиукраинский фильм "Маски революции" – разорвавшаяся бомба, не успевшая долететь до цели

Що проявився цей протест в різних місцях і по різному, то не заперечує його істинної причини. А американці прийшли пізніше. Та той як? Мабуть ніхто не погодиться, що приріжечки чи цукерки, які носила по Майдану Нуланд, на щось вплинули в майданівській орієнтації. А ось заява Обами під час окупації Росією Криму, що він в цю справу не втрутиться, вплинула дуже. Після неї Путін з подвоєною енергією напав ще й на Донецьк та Луганськ. І обамівські заперечення досі не давати Україні зброї на оборону впливають теж, аж до того, що ніяк ми досі не розуміємо на чиєму ж він боці: загарбників, які порушили підписаний його ж попередником Будапештський меморандум, чи нас українців, які стали жертвою агресора в тому числі і самого ж Обаму, який байдуже дивиться на порушника меморандуму, навіть не стає договірною стороною з приводу цього порушення. Не кажу вже про захист цілісності і недоторканості України, який обіцяли США Україні в тому ж Будапешті.

В жахаючому досі для наших дипломатів фільмі багато місця приділяється українському начебто фашизму. Його приписують країні, яка чи не найбільше у світі постраждала від того ж фашизму. Як приклад, часто приводиться Правий сектор. Сила, про яку навіть на майдані знали далеко не всі. І що ж вона змогла натворити такого фашистського, про що не знаємо навіть ми, українці? Знищувала євреїв, циган чи інакодумців? Правий сектор існує. Але не такий вже агресивний і не популярний. Він, як і "Свобода", не потрапив навіть у список парламентських партій. І все, що надумане про його діяльність, то фейк.

Як і про Одесу. Справді, сталося протистояння. Справді, загинули кілька десятків людей. Були і емоційні заяви окремих екзальтованих осіб, мовляв, так і треба. Та чи схвалило все це суспільство чи навіть керівництво держави, чи поплатилися чимось інші антиукраїнські налаштовані люди, чи є масові переслідування, як притаманно фашизму? Відповідь одна – ні. До того ж ми можемо привести сотні заяв з антиукраїнського боку, десятки масових звірств і відкритого вихваляння знавіснілих окупантів, які тільки й займаються тим , щоб більше пролити крові "укрів". Чомусь з цього боку не побачив ніякого фашизму француз-режисер в Донецькій та Луганській областях хоч про свою кровожерливість вони відкрито заявляють, хоч ледь не гітлерівські заяви слово в слово повторює їхній лідер і вождь Путін.

У французькому фільмі багато уваги приділяється арештовуваному українському депутату від Радикальної партії, який начебто брав хабар. А українцям це смішно. Навіть якщо і взяв там десять чи кілька тисяч. Це така дрібниця у наскрізь корумпованій нашій державі, де розкралися і пішли на хабарі мільярди, що аж ніяк не заслуговує великої уваги. Певно, французу не важливі нашу катастрофічні біди, якщо він усю силу нашого зла бачить лише в найдрібнішому проступку.

Болісний крик нещасного грабованого і знищуваного українського народу в Європі не береться до уваги. Показна начебто миротворча діяльність Олланда і Меркель на ділі швидше штовхає наш народ на капітуляцію перед Путіним, ніж на відновлення нашого права на справедливість, на повернення віднятих у нас територій. Це лише повні наші вороги чи дурні могли б примусити нас підписати таку Мінську угоду, за якої ми повинні замирятися з ворогами і танцювати під їхню дудку. Чим далі, то тим більше піднімаються наші недоброзичливці то в Греції, то в Португалії, то начебто вже й в Іспанії. В США один з найпопулярніших кандидатів у президенти від республіканців відкрито заявляє про свої симпатії до Путіна. В Німеччині зріє проросійська опозиція і десь поки що затаївся колишній канцлер, друг і слуга Путіна Шрьодер, в Франції наступають на п’ятки діючий владі теж друзі Путіна Пен і Саркозі. І за їх перемоги може статися, що скасуються проти Росії не те, що санкції. А він ще й перескочить Піренейські гори, опиниться на березі Ла-Маншу. Переглянувши цей французький фільм, можемо дійти висновку, що Париж засумував за російським імператором Олександром І чи за Гітлером, які колись вже у ньому копалися. Що ж, чекати, можливо, доведеться недовго. Їхній шлях при такому викривленому розумінні фашизму, агресії і справедливості легко пройде Путін. І розлогий російський мат цілком підходяще ляже на нинішню європейську культуру. Порадіють і угорський та чеський президенти, які, мабуть, теж засумували за російською окупацією. Вже зараз починаються рухи Європи до відступу і до зради. Аргументів на виправдання цього знаходиться немало. Серед них не лише версії облудливих режисерів, а й економічні аргументи. Французам, виявляється, нікуди дівати своїх свиней після російських економічних санкцій. Вже і французький президент готовий зняти свої, щоб і Росія скасувала своє продуктове ембарго. І широким фронтом потягнуться до Росії французькі свині, а назустріч їм йтимуть російські війська. Їх, як стверджує керівництво України, все більше накопичується на наших кордонах і все більше також на окупованих українських територіях.