Блог | У передчутті Великого Краху

Сьогодні Юлія Тимошенко подала в суд стосовно незаконного підвищення тарифів на комунальні послуги. Це майже останній законний шлях зупинити "рехворму", яка от уже два роки дедалі більше вбиває українську економіку. Що й не дивно, адже її реальна мета - не оздоровлення галузі, і навіть не створення конкурентних умов в паливно-енергетичному секторі. Реальна мета "тарифного апокаліпсису" полягає в форсованому переводі української економіки на російську енергетичну модель, де місцеве населення сидить на майже концтабірному пайку, а саме паливо є суто експортним продуктом, надприбутки від якого є не лише джерелом закриття всіх бюджетних дір, а й є фінансовою основою самозбереження правлячої верхівки, пише Вячеслав Ільченко для uainfo.org.

Ознакою саджання населення "на енергетичну пайку" є повідомлення про карткову систему "монетизації субсидій", яку запропонував ввести Гройсман. Яким би чином вона б не була реалізована, карткова система завжди є пайкою. В даному випадку, окрім того, що фактично під виглядом субсидій тепер планується провести масоване рефінансування "свого банку" (я думаю, що це буде "Ощадбанк" - адже саме туди були примусово переведені "картки киянина" з банку "Хрещатик", що й зумовило пришвидшення його обвалу), люди ставляться в залежність від того, чи "прийдуть" гроші на цю картку. Таким чином, можна легко "проконтролювати" будь-які вибори, адже люди гарантовано проголосують за того, хто пообіцяє збереження цих грошових поступлень. Без них родина лишається "на бобах" і перед нею встає повномасштабна загроза втрати житла.

Особливо пікантно ця карткова система виглядає, якщо врахувати, що "Ощадбанк" де-факто є приватним банком. Мало кому відомо, що при першій каденції Віктора Януковича як прем'єр-міністра (так, постанова від 25 лютого 2003 р.) було змінено його статут, де в п. 6 було зазначено, що "банк є юридичною особою приватного права". Тобто, фактично "Ощадбанк" знаходиться в приватній власності Кабінету Міністрів. Через цю колізію, наприклад, свого часу не змогли пред'явити корупційне звинувачення Андрію Пишному - бо він формально є не держчиновником, а керівником приватного банку.

Сам статут можете глянути ось тут:

Тепер "Ощадбанком" легко можна користуватись для корупційних оборудок, і не понести за це ніякого покарання. А переведення туди субсидіарного фонду створює фантастичної величини годівницю, і тепер за рахунок субсидій отримують можливість прогодуватись не лише власники облгазів, а й українські високопоставлені чиновники. Звісно, що в такому випадку їм вигідно дедалі більше підвищувати ціни на газ - адже пропорційно їм росте субсидіарний фонд, а значить, і годівниця.

Проблема в тому, що в своїй гонитві за ростом субсидіарного фонду, вони прогавили межу неповернення, і тепер підвищення тарифів обернеться не лише валом неплатежів, а й повномасштабним коллапсом економіки.

Щоб зрозуміти, до чого веде політика уряду, необхідно відмовитись від сприйняття газу, електрики та води як "просто товару". Це сприйняття нам активно нав'язується економістами, пов'язаними з урядом, які таким чином обгрунтовують підвищення цін до світового рівня. Один із експертів так і заявив якось, що товар має продаватись за максимально можливу ціну. Не збалансовану, не ринкову, а саме - максимально можливу.

В принципі, це поширена практика для продажу товарів, які, наприклад, виробляються малими партіями, або становлять предмети розкошу. А газ, як свідчить риторика того ж Розенка, для українського населення якраз і розцінюється як розкіш.

Насправді ж газ, електрика і вода - є так званими "базовими ресурсами". Тобто, вони потрібні як основа в будь-якій сфері діяльності в Україні - чи це просто домогосподарство, чи малий бізнес. Однак, якщо домогосподарство не може нікуди перекласти збільшення тарифів на ці ресурси - і мусить або платити, або надягати на свою шию субсидіарне ярмо, то бізнес вибору не має вибору - він повинен ці тарифи включити в ціну свого товару, інакше вилетить в трубу. Таким чином, при збільшенні цін на базові ресурси, автоматично - із затримкою в два-три місяці максимум - підвищаться ціни на усе, від хліба до канцелярського приладдя.

Ось чому у всьому нормальному світі базові ресурси жорстко контролюються державними інституціями, а в деяких країнах навіть є об'єктом законодавства про стратегічно важливі продукти. Враховуючи, що поряд із нами є агресивна фашистська держава, яка не приховує, що використовує газ як економічну зброю, а сам він необхідний для виживання українським громадянам - то природний газ є двічі стратегічним - він є базовим ресурсом і критичним для самого існування держави.

В наших умовах таке тотальне підвищення цін призведе до коллапсу. Купівельна спроможність українського громадянина і так невисока, а із ростом тарифів його витрати остаточно зведуться до купівлі харчування (за можливістю недорогого - а то й взагалі готової кулінарії), і виплати комуналки. Ціни на харчування уже зросли, і значно - за останній рік середній чек (за моїми власними спостереженнями) зріс з 100-150 грн. до 200-300 грн. Це значить, що більш складні товари - одяг, наприклад, або технічне приладдя, на яке теж зросте ціна - просто не будуть продаватись. Людям не буде за які гроші їх купити. А це практично смерть відповідних галузей роздрібної торгівлі і залишків малого бізнеса, які ще жевріють всупереч всім спробам уряду здерти з них усе до кісток.

Для підйому економіки необхідні прямо протилежні дії: всі базові ресурси мають бути максимально доступними для населення, а саме воно - здатним сплачувати хай не таку високу, як бажається "видатним менеджерам" Нафтогазу, але все-таки окупну ціну, і при цьому мати достатньо вільних коштів, щоб купувати товари поза "мінімальним кошиком споживача".

Замість цього наш уряд ретельно займається легалізацією корупційних схем, налагоджених ще при Януковичі. Вище я уже описав створення годівниці на базі "Ощадбанку". Далі можна пригадати справу Онищенка, чия схема в принципі існує лише тому, що у нас встановлена так звана "єдина ціна", а купівля газу облгазами відбувається в непрозорий спосіб. Схема ця була створена ще в далекому 2012-2013 роках (бальшой привіт тим, хто доказує причетність Тимошенко до неї), коли завдяки створеному галасу навколо ціни на імпортний газ державні підприємства почали закупати газ за небачено високими цінами. Наприклад, державне космічне агентство газ закупило по 800 доларів. Гляньте самі.

Система тіньових дисконтів, коли газ постачається зі скважин у "спільній діяльності" по зниженій - все одно значно вищій за ринкову, але нижчій за "закупівельну" - дозволяла таким чином класти в кишеню величезну маржу, плюс отримувати компенсацію з бюджета. Зараз відбувається рівно те саме, тільки законно - адже у нас єдина ціна на газ, і різниця між тіньовим дисконтом і ціною закупівлі "офіційно" належить облгазу.

Причому зверніть увагу, "справа Онищенка" начебто розслідується, але ані облік газу не впроваджується, ані не скасовується сам принцип "спільної діяльності", і тим паче не впроваджуються прозорі принципи ціноутворення та закупівлі газу.

Тобто, економіка продовжує перетворюватись на фінансовий пилосос, який перекачує всю грошову масу в країні, в гаманці декількох фінансово-промислових груп. Довго так чинити не вийшло навіть в США - там після організованого на тих же засадах періода "просперіті" бабахнула Велика Депресія.

А у нас буде Великий Крах.