Блог | Мова не має значення? А польська?

Мова не має значення? Так часто кажуть наші російськомовні українці. І не допоможе їм доводити, що мова, як і релігія, одна з визначальних ознак нації, що російська мова була нам нав’язана штучно, що через подібне зневажливе ставлення до рідної мови проходили усі постколоніальні народи – та ж Південна Корея чи Ірландія.

Не допоможе. І навіть більше того – з часів протистояння на Сході сам сенс цих доводів став звучати все більш безглуздо. "Та як Ви смієте, – кричать російськомовні, – адже наші бійці на фронті російською спілкуються!" Так, спілкуються. Але це неприродно і боляче – гордитися тут нічим. Росія після війни 1812 французькою говорити перестала. Україна з початком україно-російської війни навпаки – здається заговорила російською ще більш завзято…

Не про російську. Про польську.

Ну що ж, нехай. Давайте припустимо, що мова й справді не має значення. Так часто роблять в точних науках – висловлюють якесь припущення (гіпотезу) і шукають, що з нього слідує. І якщо результатом таких досліджень стане не те, на що сподівалися – значить первинне припущення було хибним. Отож, запам’ятали – наше припущення звучало так, як це написано вище: "Мова не має значення. Основне щоб людина патріотом була і за Україну воювала".

А тепер поглянемо далі – якщо це дійсно так, то тоді значення не повинно мати і те, про яку саме мову йдеться – українську, російську, чи, скажімо, польську. А що? Західна Україна була під польською владою тих же 300 років, що й східна – під російською, тож цілком могла би перейти на польську. І що б ми мали тоді?

Та напевно все те ж, що маємо тепер з російського боку. Верески націоналістів "дружнього" народу, про те, що польськомовних українців треба захищати. Як мінімум – надати їм культурно-етнічну автономію. Далі, можливо, з’явилася б вимога провести референдум за те, щоб приєднати "іконно польськіє" землі до "вєлікої і нєдєлімої" Речі Посполитої. Після чого ми цілком могли би отримали вже й гібридну війну у всій її красі – тільки тепер вже на західному кордоні.

І якщо комусь такий сценарій видається надто вже фантастичним – мовляв західний світ не такий, як Росія, пригадайте долю колишньої Югославії і, зокрема, Косово – там в результаті сталося саме так. Поступово з цього краю витіснили усіх, хто не тією мовою розмовляв, не тієї національності та віри був, а потім проголосили його незалежність – та й по всьому!

А якщо й цього прикладу замало, можна пригадати всі ті антиукраїнські настрої, які піднялися в Польщі буквально останнім часом – замовчування звірств поляків щодо українців, але роздування фактів про звірства українців щодо поляків, ганебна постанова польського Сейму щодо Волині і останній марш в Перемишлі з гаслами "Смерть українцям".

Ну і наостанок – якщо й цих фактів недостатньо, щоб переконати заядлих скептиків, не забудьте про те, що через подібний сценарій західна Україна вже проходила – у 20-х рр. минулого століття, коли її, всупереч волі місцевого населення, вже включали до складу Польщі.

І якщо зараз подібного не стається, то єдине, що перешкоджає повторному втіленню в життя подібного сценарію – так це хіба що те, що зараз Польща трохи більш цивілізована, ніж у 1920 році; що Європа теж змінилася за цей час – гіркий довід Другої Світової навчив європейців трохи поважати кордони інших держав; і те, що західна Україна, на відміну від східної, розмовляє тепер українською мовою, а не польською чи російською.

Тож, напевно, варто задатися цим питанням, яким ми задавалися на початку статті, ще раз: "А чи справді мова таки не має значення, раз на східному кордоні ми маємо війну, а на західному – спокій?" А чи таки має? Як Ви думаєте?

І ще, якщо комусь й далі здається, що в західному світі подібні сценарії неможливі, пригадайте долю Австрії – вона в 1938 році була безкровно окупованою Гітлером саме тому…. що розмовляла німецькою мовою. А отже то – єдиний народ. Точно за тим же сценарієм, до речі, тепер у нас відібрали Крим.

Так, зараз в Європі Гітлера немає. Принаймі поки що немає. Але там, де два близьких народи говорять однією мовою, подібна загроза буде зберігатися завжди. Особливо якщо та, друга мова – цим самим "дружнім" народом всіляко нав’язується штучно. А рідна – нами самими навпаки – всіляко зневажається. Тож задумайтеся, чи мова дійсно не має значення?

А чи таки має?